Found 1 exact results, 15 similar matches.
під'яре́мний
- Який ходить в упряжі, носить ярмо.
Араби так само, як і українці, є об'єктами колоніальних практик, хоча наш під'яремний досвід нібито разюче відмінний, а історія з її поведінковими установками категорично різна.
Незалежна Україна не повторила звитягу ані під'яремної Буковини, ані Української РСР.
Не знаю, як хто, а я не можу терпіти мовчки під'яремного життя.
От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під'яремна Русь рівняється Україні.
Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь i взагалі всіляка така Під'яремна Русь.
«Нема вже під'яремної Русі» — назва його розвідки про І.Франка.
Якщо ж остаточно розставити всі акценти, то український елемент завжди залишався чужим та під'яремним в цій недружній йому державній конструкції.
Спаситель знає, що чекає його попереду, Він їде на осляті, покірна, під'яремна худобина везе Його на муки, поки що через захоплене ревіння юрби по пальмовому гіллю.
Зі вступом російських військ до Галичини головнокомандувач армії великий князь Микола Миколайович оголосив маніфест, в якому, зокрема, говорилося: «Хай не буде більше під'яремної Русі!
Гіркий досвід під'яремного перебування в совіцькій імперії спричинив парадоксальну ситуацію, коли українцям — особливо це відчувається за кордоном — значно легше порозумітись із киргизом чи таджиком, ніж з сусіднім поляком.
Зі вступом російських військ до Галичини, 21 серпня 1914 року вони зайняли Львів – головнокомандувач російської армії великий князь Микола Михайлович оприлюднив маніфест, в якому, серед іншого, мовилося: «Хай не буде більше під'яремної Русі!
Проте найбільшої відомості Ярнефельту принесли жанрові полотна, що відображають життя й побут Фінляндії: «Діти, які грають» (1895), «Човен із Саво» (1888), «Повернення з ярмарку» (1903), «Під'яремна праця» (1893).
Князь Микола Миколайович (головнокомандувач сил Російської Імперії на початку Першої світової війни – ред.), ідучи на завоювання Галичини й Буковини у 1914 році, писав у маніфесті, що визволяє «під'яремну Русь», хоч відразу ж заборонив усі українські школи й товариства, які були там за Австрії.
Робота в тижневику «Боротьба за Росію» приводить С. П. Мельгунова до співпраці з секретними офіцерськими емігрантськими організаціями та прихильником активних дій проти радянської влади генералом А. П. Кутеповим, які здійснювали зв'язок через своїх підпільних агентів з «під'яремною Росією».
Російська імперія розглядала Буковину, зокрема північну її частину, як під'яремну «Буковинську Русь», яку необхідно «визволити» і приєднати до своїх територій і заодно придушити тут будь-який український національний рух і припинити його «шкідливий» вплив на «малоросів» на території Росії.
а) знайти в собі цю вживлену хворобу під назвою "менталітус постсовєтікус"; б) не намагаючись її викорінити "махом", просто усвідомити, що "так жити не можна" і пробувати применшити її в собі, а головне, не дати їй виникнути у своїх дітях, які мають щастя народитися в Незалежній Україні, а отже, й шанс бути вільними від цього під'яремного недугу.