Found 46 exact results, 4 similar matches.
Автор фото - Назар Перебендя, для УП.Життя
Перебендя старий, сліпий —
Отакий-то Перебендя,
Аби віддячити благодійнику, Тарас Григорович намалював акварельний портрет Є.П. Гребінки та присвятив землякові вірш “Перебендя”.
А зробимо це з Олесем Ульяненком, відомим письменником, кіносценаристом, котрий, як Перебендя, почне за одне та на інше зверне.
Любомир (Гузар) — Кобзар нової незалежної України, новітній Перебендя, - Патріарх Святослав у прощальній промові.
Перебендя і пройдисвіт.
, «Тарасова ніч», «Перебендя» та ін.).
Окремі види святості наспівав про Любомира наш Тарас», - заявив першоєрарх і пригадав усім присутнім відомий вірш Шевченка «Перебендя».
Багато віршів стали народними піснями («Нерозлучні», «Поки ти молодий», «Перебендя»).
Перше видання «Кобзаря» містило тільки 8 поетичних творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Тополя».
Сидорук пише портрети, пейзажі, розробляє станкові тематичні експозиції, сповнені романтичного пафосу ('Перебендя", 1947).
Найбільше сподобався «Перебендя», адже вірш саме про те, що музикант має викликати у людей сильні емоції.
Його рецензія на книжку «Шевченко Т. Г. Перебендя.
Та чи не найкращий тому доказ шевченківській Перебендя, де великий кобзар писав: “Отакий-то Перебендя, старий та химерний, доспіває Чалого, на Горлицю зверне, з дівчатами на вигоні – Гриця та Веснянку, а у шинку з парубками – Сербина й Шинкарку”.
Цей наш химерний український Перебендя залишив нам наш сучасний новий національний український епос у своїй мудрості, слові, гуморі і дотепності.
В одному із ранніх творів «Перебендя», головний герой, має повноту відносин із світом, але головним і абсолютним для нього є відносини з Богом.
Він же й шоу-бізнес – Перебендя, згадайте, і до танцю приграє, і пожартує, такий собі стенд-апер, свій маскульт...
“Кобзар” був книгою невеликого формату та обсягом 106 сторінок, яка містила тільки 8 поетичних творів: “Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”.
«Я згоден, – писав Перебендя [Кониський], – що в годину поривання роспуки (значить в психозі) все те можна сказати, може й написати, але се тількі сума всего того, що Франко писав про русинів часточками за всі 20 р[оків].
Наприкінці цього некрологу Сергій Єфремов подає список псевдо О.Кониського: Переходовець, Верниволя, Сирота, Журавель, Дрозд, Семен Жук, Яковенко, Маруся, Кошовий, Перебендя, Леско, Кость Удовець, Сирота з України, Хутірний, Вакула з Лубен, Степан Шкода, Полтавець, Дрібний, але були також інші, які так і виявилися нерозкриті.
), «Перебендя», баладу «Тополя», «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!»
Вдумливий і об'єктивний критицизм Франка виявився в його розвідці, присвяченій поезії «Перебендя» (Л., 1889).
За свою натхненну творчість, яка людям "тугу розганяє", Перебендя користується народною любов'ю й повагою.
Літературні псевдоніми О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші. (всього близько 150).
Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві.
Це, зокрема, поеми «Перебендя», «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гайдамаки» та «Гамалія», послання «До Основяненка» і балада «Тополя».
М.Дерегус у триптиху «Дума про козака Голоту» (1961) та в картині «Перебендя» (1964) передав величний ритм укр. дум, їхню пісенну романтику.
З творів Т. Шевченка нею перекладено поему «Катерина» (1939), «Заповіт», «Перебендя», «Мені тринадцятий минало», «Огні горять, музика грає», «Пророк» та інші.
Відомий приклад еліпсу — рядки з поеми Т. Шевченка «Перебендя», де пропущено додаток: «Орлом сизокрилим літає, ширяє, / Аж небо блакитне широкими (крилами) б'є».
Перекладає твори Тараса Шевченка іспанською мовою, зокрема переклав тридцять поем, серед яких «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Причинна», «Чигирин», «Перебендя», «До Основ'яненка» й інші.
До неї увійшли вісім ранніх творів: Думи мої… лихо мені з вами…, Перебендя, Катерина, Тополя, Думка" (Нащо мені чорні брови…), До Основ'яненка, Іван Підкова й Тарасова ніч.
Автор хорових творів на слова Тараса Шевченка («Хустина», «Перебендя» «У своїй хаті», «Три шляхи»), М. Шашкевича, П. Грабовського, Я. Щоголева та ін.; в'язанки народних пісень, твори для фортепіано.
За допомогою техніки вишивки (стебнівки) відтворено тексти восьми (без скорочень) поетичних творів: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
Серед них: «Катерина», «Перебендя», «Тополя», «Утоплена», «Гайдамаки», «Русалка», «Вітре буйний, вітре буйний!», що ввійшли до туркменських видань творів Шевченка «Кобзар» (Ашхабад, 1939), «Вірші і поеми» (Ашхабад, 1961) та інші.
До творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961), станкового твору «Зустріч з сестрою» (м'який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962).
Таким чином з'явився на світ 1840 року Шевченків «Кобзар» невеличкою книжечкою, до якого були вміщені «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «На що мені чорні брови», «До Основ'яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч».
Художньому світобаченню Олексія Макаренка близька фольклорна основа балад великого Кобзаря — «Тополя», «Лілея», «Русалка», поеми «Гайдамаки», поезій «Перебендя», «У нашім раї на землі…», їх душевна краса, вічна боротьба між добром і злом.
Після визволення Києва енергійно взявся за роботу, для меморіального будинку—музею Шевченка у Києві вирізав бюст Шевченка, потім скульптурну групу «Прогнали німців», 1947 р. — «Мені тринадцятий минало», 1948 р. — «Перебендя», «Енеїда» за твором І. Котляревського.
Створив більше дюжини тематичних панно — «Історія Землі», для будинку-музею Шевченка, малював картини «Гайдамаки в Умані», «Перебендя», «Зустріч Т. Шевченка з сестрою Яриною», «Похорон Шевченка» та — одну з найкращих — «Мені тринадцятий минало», сюжет якої пов'язаний з автобіографічними рядками.
Серед них: портрет-барельєф Шевченка (1912), кілька погрудних портретів поета (1921–1949), декоративні тарілки «Мені тринадцятий минало» та «А я до школи — носити воду школярам» (1939), скульптурні композиції «Перебендя» (1947), «Сон» (1949), «Мені тринадяцятий минало…» (1947 і 1954).
Гончар Н. Слова-слова: Пересмішницьке узлісся; Випадок; Або чи й та але проте за то однак то б то; Хто в серці; Перебендя; Псареві нетрі (сну); Числôвник; За яром-долиною нічого не видно в тій криниці сонце; І їй; Denaturare…; «через миттєвий вічко-бублик»…
На стелі зображені фігури не тільки реальних історичних особистостей, а й героїв творів Тараса Григоровича Шевченка: внизу посередині сліпий кобзар Перебендя і хлопчина поводир перед ним, справа від кобзаря міцно притискає до себе дитину героїня поеми «Катерина», а зліва — страшна сцена страти колесуванням козака з поеми «Гайдамаки».
У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8 творів Тараса Шевченка: «Перебендя», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополі», «Думка», «До Основ'яненка», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», що написана спеціально для цього збірника і є ніби епіграфом не лише до цього видання, а й до усієї творчості Т.Г. Шевченка.
До збірки ввійшли перші вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.
Достатньо велика кількість художників взялися за ілюстрування творів Шевченка в 60 - 80 роках вісімнадцятого століття .Зокрема, у різний час твори кобзаря ілюстрували такі автори: Опанас Сластіон, створив цикл малюнків до поеми «Гайдамаки», робив ілюстрації до поеми «Катерина» та віршів «Ой сяду я під хатою» і «На Великдень, на соломі», Костянтин Трутовський, автор ілюстрацій до поем «Наймичка» та «Невольник», Порфирій Мартинович, він зробив малюнки для поем «Катерина», «Гайдамаки» та «Наймичка», Михайло Микешин, хотів створити малюнки для всього «Кобзаря», та не встиг, намалював рисунки до поем «Катерина», «Тарасова ніч», «Наймичка», «Іван Підкова», «Чернець», балад «Хустина» та «Причина», віршів «Перебендя» і «Пустка»(«Заворожи мені, волхве») та Іван Їжакевич, чиї ілюстрації до «Перебенді», «Катерини», «Гайдамаків» та «Причини» отримали величезний успіх .
Пригадаймо його «Перебендю».
Коли почалася підготовка рукописів із перевидання “Кобзаря” 1844 р., розлючений Т.Г. Шевченко навіть зняв присвяту Є.П. Гребінці з “Перебенді”.
Від того агресія до тих, хто насмілився сказати, що час національних «будителів», бандуристів, лірників та перебендів давно минув, тільки наростає.
І кобзарська, і бардівська, котра корінням своїм сягає тих же пластів народного мелосу, що в них віднаходили натхнення невмирущі Перебенді.