Found 0 exact results, 50 similar matches.
отчизний
- Вітчизняний.
Бо нарешті "во многих снова проснулось чувство гордости за Отчизну".
*Люблю отчизну я.
Декларована мета всіх без винятку політичних сил як завжди свята і беззаперечна – врятувати отчизну.
И верой-правдой он служил отчизне.
Окрім усього іншого, на лівацькій ниві з'явилися нові партійні проекти, у тому числі Коммунисты России і "Отчизна".
Но люд ізлобен жизні враг, єму Отчизна - персті прах.
Зауважу, що литвини досить активно закликали волинян до "вірності отчизні", коли намагалися утримати їх від згоди на перехід до Корони.
"Любов к Отчизні", яку вони, сердеги, переплутали з бісівським сім'ям, не втямивши, що їх банально розвели?
Може через те, що хоч і «любив отчизну», але «странною любовью?»
– Ваші слова про Одесу можна порівняти із написаним Йосифом Бродським: "к равнодушной отчизне прижимаясь щекой".
Наша совість чиста, і ми не замараємо її перед дорогою отчизною – Великою Україною.
Ой, коли б же нам, пани-генерали, землю запорізькую одібрати, То будем ми і потомки, у їхній отчизні панувати.
І звідси формується міф хозарський, міф «отчизна наша Малая Росія».
Засновник і головний редактор емігрантського радіо «Отчизна».
Марко Вороний — вірші «Отчизна», «Візія», «Бондарівна», «Слово» («Світ», 1926);
Виступаю з ініціативою для п'ятої колони Росії в Україні створити організації "Наша прекрасная Отчизна Россия" або "И дым Отечества нам сладок и приятен".
Вів авторську програму історичної тематики на емігрантському радіо «Отчизна» (2018).
Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя – вмерти за отчизну!".
Якщо оцінювати діяльність митрополита, як вимагали давньоримські історіографи, «без гніву й упереджень», то слід схилитися перед величчю цього сина Молдови, котрий присвятив усього себе Україні, яку називав «отчизною милою», «отчизною коханою».
І той факт, що вони відкидають як непотріб провідну роль свого улюбленого СРСР у перемозі у світовій війні, не позбавляє їх «гордости за отчизну».
З 2017-го — голова громадської організації «Моя Отчизна», зареєстрованої в Києві як суб'єкт інформаційної діяльності.
На лицьовій поверхні п'єдесталу висічені тексти: «С Богом за Отчизну и Свободу!
('Солодко і гарно вмерти за отчизну")", — каже латинський поет, вірші котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо.
Солодко і гарно вмерти за отчизну, – каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо.
"Кожен майже із діячів почував себе Наполеоном, почував себе героєм призваним спасти отчизну і дати її лад та порядок.
До 60-річчя, а тим паче – до 120-річчя здобуття Незалежності “Отчизною обох берегів Дніпра”, якщо пригадати попередні темпи дослідження літературно-історичної пам'ятки, – ще далеченько.
– Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...
Але народна та мистецька уява зазвичай малює інші картинки – сильний чоловік-воїн, якого супроводжує син чи дитина, і всі гинуть «за отчизну».
Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат, Там жизнь – алтин, а смерть – копійка.
Він прямо застеріг росіян від підтримки опозиційних сил: "Знову море людських пристрастей високо піднімає хвилі свої, прагнучи повалити в темні безодні розвалу і лихоліття православну Отчизну нашу, що ледь почала шлях відродження.
Так, у 1622 році Петро Конашевич-Сагайдачний надіслав лист до короля Жиґмонта III Вази про «Україну, власну, предковічну отчизну нашу, городи українські, народ український». 1671 року старшина Петро Дорошенко в листі до козаків-запорожців згадував «всю Україну», «народ наш український», «українські міста». 1685 року про «отчизну Україну» писав гетьман Павло Полуботок у листі до старшини Василя Кочубея.
Про любов як патріотизм, а саме в стилі Низа і Евріала – «любов к Отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат» – також не дуже доводиться говорити.
У такий спосіб вона засвідчує спадкоємність поколінь і є концентрованим втіленням рядків Івана Котляревського: «Любов к Отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат».
Жереб держав тих визначила наперед доля рішиться в нашій отчизні і на наших очах, і нам, бачивши загрозу тую, що зібралася над головами нашими, як не помислити й не подумати про себе самих?
Існування такої ідеї і наше щире бажання її сьогодні здійснювати після багатьох десятиліть змагань – це та сила, яка, за словами нашого поета Івана Котляревського, кріпить нас, навіть у найскладніших обставинах: "Любов к Отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат".
Додуматися до такого йому зовсім не завадив той факт, що сам академік РАН й досі іноземний член НАНУ – родом із Запоріжжя, але свою палку «любовь к отчизне» він демонструє у такий «оригінальний» спосіб.
А роль колишньої монументальної пропаганди зараз бере на себе футбол - ну не просто так же ж сотні мільйонів євро вкладаються в стадіон…Епоха нео-комуністів Видишь, цветет Отчизна,Зори горят огнем.Все дороги ведут к коммунизму,И по праву в него мы войдем. (з пісні радянського періоду) Вищесказане стосується далеко не тільки Партії регіонів.
З одного боку, знаємо слова класика української літератури Івана Котляревського «Любов к Отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша от гармат», а з іншого – ледве не щодня спостерігаємо псевдопатріотичну мімікрію патентованих патріотів.
Свої наміри гетьман виклав у промові до втаємниченої старшини: "Я кличу всемогутнього Бога у свідки, що не заради високих почестей, не задля багатства або інших цілей, а для вас усіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав і вольностей хочу я за допомогою Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і Отчизна не загинули ні під москалями, ні під шведами".
Бачився я з обома воюючими королями, шведським і польським, і все вміння своє ужив перед ними, щоб переконати першого про протекцію і милість отчизні нашій од військових напастей та руйнацій у майбутній на неї навалі, а щодо Великоросії, нам єдиновірної і єдиноплемінної, випросив у нього невтралітет, себто не повинні воювати ми ні з шведами, ані з поляками, ані з великоросіянами, а повинні, зібравшися з військовими силами нашими, стояти в належних місцях і боронити власну отчизну свою, відбиваючи того, хто нападе на неї війною, про що зараз ми повинні оголосити государеві, а бояри його, які не заражені ще німещиною і пам'ятають пролиту безневинно кров своїх родичів, про все теє повідомлені і зо мною згодні.
…Любов к отчизні де героïть, там сила вража не устоїть, Любов сильніша од гармат і козак чортові не брат…
Тарас Чухліб: Переживав через те, що московський цар і польський король «розділили Україну навпіл і хочуть нашу отчизну, милу Україну занедбати».
За підтримки татарської кінноти він визволяв українські міста, у своїх універсалах звинувачуючи Москву у намаганні (цитата) “Україну, отчизну нашу милу, розоряти і пустошити”.
За матку отчизну!“ — припав коневі до шиї і, спливаючи кров'ю кинувсь наосліп вперед.
Гушалевич І. Туга за родинов; Де єсть Руська отчизна: Вірші //Тернопіль: Тернопільщина літературна: Дод. 2.
Літературну творчість Георгій Попов розпочав у 1952 році в альманаху «Советская Отчизна», в якому він пізніше працював.
З кінця 1998 — лідер Загальноросійської політичної громадської організації «Отчизна», нині співголова Вищої Ради Всеросійської політичної партії «Єдина Росія».
Крім того, позов Мін'юсту РФ базувався на скарзі активіста фонду «Отчизна» Миколи Журавльова, який заявляв, що автономія «веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і виливає негатив на Росію».
Коли йдеться про Гетьманщину, територію, контрольовану козаками, він вживає назву «Україна» або «Малоросія», яка більше стосується Лівобережної України, або «Малоросійська Україна», або «Отчизна обох берегів Дніпра».
Білоруси, вважає Юлія Чернявська, іноді створюють з України у своїх головах таку «натхненну отчизну», яку хотіли б перенести в Білорусь, приписують їй речі, яких раніше, можливо, чекали від Росії.