Found 3 exact results.
- Коли я вже прочитала верстку «Музею...», то, відверто кажучи, жахнулася, скільки гидоти мені вдалося накопати по нашому часові та яким мерзенним він виглядає, скільки в ньому нечистоти навіть на рівні фізичного відчуття обридження.
Отці схочуть прочитати з проповідальниці народові і від себе додати пояснення, що могли б побудити до обридження того гріха, а між іншими й ту обставину, що це гріх, що кличе о пімсту до неба, що стягає на чоловіка прокляття та що нищить і підкопує долю цілого народа.
Існують різні позиції щодо відношення християнства та політики: 1) аполітизм, який гидує політичним життям, заперечує участь християн і Церкви у політиці, апелюючи до слів «Що спільного між Христом та Веліаром?» (2 Кор. 6:15) та «Кесарю – кесареве, Боже – Богові» (Мф. 22:21) (ця позиція по-гностичному бридливо відвертається від політичного світу, прагне вийти за його межі у простір чисто молитовного діяння, чистої аскези – тобто повністю трансцендувати Церкву); 2) принцип симфонії, який, навпаки, імплантує Церкву у політичний порядок, ув'язує її із політичними інститутами і стоїть на тому, що Церква і держава (Імперія) наче два крила і дві руки Божої влади (тлумачачи Мф. 22:21 у плані не обридження світу, що у пітьмі, а у плані розмежування повноважень спільної справи).