Found 33 exact results.
Назавше в незримому панцирі родинного дому під опікою сестри і кузинки, назавше прив'язаний до світу дитинства.
Її правила життя я затямив назавше.
Вона так і зостанеться назавше чимось недо-.
Невже назавше?
Направду, це викликає співчуття і будить невтоленне бажання вогнем правди назавше їх випалити", - додала Фаріон.
Отже, теревені про цілісність та довершеність Конституції-96 втратили актуальність назавше.
Аби нагадувати політичній верхівці, що вони у владі не назавше.
І монастир постане з останньої руїни, відродившись у часі уже назавше...
Дай, Боже, назавше.
Крім усього, 1963 – рік смерті Крушельницького, і таким увійшов у моє життя – назавше»…
Гірше, що надії українців на те, що подвійні стандарти було подолано раз і назавше, також не справилися.
Тобі я буду вірною назавше.
Одна сцена назавше врізалася в пам'ять.
Еймі виїхала з України назавше.
Сокира та вищербиться, іржа її сточить, а слово Данила Братковського непідвладне назавше іржі чи тліну.
Ви можете собі уявити, що ваш народ втратив назавше вашу мову?
Через безсистемність та імпульсивність Вашої політики, через бездіяльність Крим ще більше віддалився від України, ми назавше втратили велику частину нафто-газового шельфу у Чорному морі.
Автор збірок поезій «Промені», «Контрасти», «Одностайність», «Круговиди», «Осягнення», «Вікно у вересень», «Назавше», «Майдан пам'яті», «Хрещатий яр», «Мандрівна брама».
Тридцять секунд вагання, тридцять секунд, щоб втратити людину остаточно й назавше».
Пан най зі свої ласки забуде раз назавше, жи існує таке слішне (через «ш») мнясто (через «н»), як Дрогобич, як пану житє вевоґулі є миле"….
Щоб співпраця з Альянсом була ефективною, Україні слід передусім вибудувати взаємовигідні союзницькі відносини з НАТО за простою формулою "рівна серед рівних" та назавше відмовитися від принизливої ролі "утриманки".
Зовсім не дивно, що й Фоменко не міг собі дозволити відступитися від раз і назавше обраного шляху – із все тими ж трьома номінальними хвилерізами, тим же незабивним форвардом.
У затишному й миролюбному американському містечку ніколи нічого не відбувається, та варто з'явитися в нім новим жителям — родині афроамериканців Майєрсів — і, здається, спокій у Субурбіконі втрачено назавше.
“Їх не допустили на конґрес, як “реакційні” та “буржуазні”. (…) Це залишиться назавше плямою на Директорії. (…) Брак політичного, державницького мислення в представників української придніпрянської інтелігенції найкраще показала організація цього конґресу.
Джеррі вирішує скористатись цим випадком, аби викрити владу міста у зв'язках зі злочинним світом, покінчити із засиллям криміналу у владних колах і назавше позбавити хлопчаків від перспективи стати такими, як його друг дитинства.
«Таким чином Україна позбавлялася якраз того, що дає її народові національне обличчя, губила свої скарби, губила назавше», — зазначав на початку ХХ ст. відомий науковець, один із найавторитетніших хранителів української старовини Микола Біляшівський.
Документально 27 листопада 1687 року Ян ІІІ (Jan III) дозволив Альбертові Косові (Albertowi Kosowi), буському земському судді назавше відмовитися від королівського добра — села Велесниця на користь Юзефа Потоцького (Józefa Potockiego), старости Коломийського.
Народи, котрі винищують століттями, як єзидів, навряд чи скоро повернуться до своїх рідних міст, навіть якщо туди прийде мир, бо не мають ніяких гарантій безпеки, тому вони в Німеччині надовго, якщо не назавше.
У збірнику "Помста Леонід Мосендз не оминає і автобіографічних мотивів, так само як і в "Людині покірній", де він розміщує новелу-реквієм за рідним братом ('Брат"), ми бачимо новелу в епістолярному жанрі "Лист", в якій головний герой прощається назавше з дівчиною, яка зрадила його, що мало своє реальне місце в житті Леоніда Мосендза.
Мрії, яким назавше згубитися в далекому дитинстві, вицвілі каруселі, всюдисущий гамір і задушлива спека, що проступає до нас з екрану, віддаючи Достоєвським – Вуді Аллен зображує життя, як на долоні, даючи глядачу змогу відчути себе богом: не тому, що тепер йому все під силу, а тому, що його погляд стає напрочуд ясним, здатним сягати в самісіньку таємницю життя.
А може, колись цей розпач прийде та осяде назавше, коли вже буде пізно жити…
Сюди тягнуться люди з тих тисяч, десятків, чи сотень тисяч українців, що пов'язали свою долю на довго чи назавше з цим краєм, шукають тих духовних сув'язей, які нагадували б їм Батьківщину.
У післямові до збірника "Сповідь із зеленим натяком" один із найприскіпливіших дослідників творчості Й. Струцюка той же Віктор Вербич зазначає: "Істинний Митець, навіть зібравши щедрий врожай досвіду та осягнувши правікові закони мудрості, приречений назавше залишатися у весні своєї душі.