Found 23 exact results, 27 similar matches.

VOCABULARY
моча́р
meanings
  • Те саме, що багно́; драговина, трясовина.

Сестрами було побудовано дорогу до монастиря, осушено мочарі, відведено русло річки.

Мочарі практично непрохідні.

І просто крізь мочарі курсував невеличкий тепловоз із низкою вантажних вагончиків за собою, розвіюючи попри колію торфовий пил.

Він в додатковий час засівав площі – неугіддя, яруги якісь, можливо, мочарі якісь, дренажі робили.

Назву виводять із індоєвропейської мови — корінь назви вказує на болота, мочарі.

Про це свідчать й окремі назви околиць «Мочарі», «На калюжах», «Болотце».

Це «Звечоріло», «Мочарі», «Після дощу», «На урожай», «Свято фарб», «Там, де ревіли гармати», «Туманець».

Його мешканці торгували щипавками польовими та болотними, і черепахами, що виловлювали в Чорному Мочарі.

До прикладу, був “Берегівський Пластун”, “Бичківський Пластун”, “Севлюський Пластун” (Виноградово), “Таборит”, “СКОБ”, “М'яв”, “Ватра”, “Мочарі”, “Карпати”, “На стійці”.

Хтозна, чи комусь іншому вдалося б так хитромудро й органічно переплести теперішнє з минулим, так майстерно, тонкими натяками описати ті прадавні часи, коли у Британії “скрадалися в глухих нетрях вовки, зводили гаті на річках бобри, туманилися непрохідні болота й мочарі, лунали звуки рога і барабанний бій, а в гущавині зблискували очі – очі людей не те що доримської, а й добританської доби, дітей прадавнього віку, безталанних та знедолених, яких пізніша традиція обернула на ельфів, велетнів-людожерів, лісовиків і гайовиків”.

Сучасне село виникло пізніше, тому що «старе село» «Ófornos», потонуло в мочарі Сернє (болото Сернє).

Навколишня місцевість переважно мала піщано-глиноземисті ґрунти, які розкисали у дощову погоду та перетворювалися у непролазні мочарі.

У 1751 р. в Руському Мочарі було 60 здатних до сповіді осіб.

В долинах річок, потоків і балок розміщені лучно-болотні, лучні ґрунти, мочарі, а також чорноземи намиті.

Серед інших природних об'єктів у Еріадорі варто виділити Комарині Мочарі, а також Очеретяну твань та Межеві болота у Ширі.

Там, де зараз тече річка Мурафа, від певних природних катаклізмів село пішло під землю, і зараз там болото, мочарі.

У часи, коли її починали забудовувати, на цьому місці були великі горби, букові та грабові дерева, а місцями — болота, навіть справжні мочарі.

Лучні та болотні ґрунти на алювії поширені в заплавах Тиси й Латориці та їх допливів, на Чорному мочарі та в інших замкнених пониженнях.

Назва «Поморяни» могла бути утворена від лексеми німецької мови «Moor», або шведської мови «moras» (болото, мочарі), грецьке «πινος» — бруд — і тоді «Поморяни» — «Помочари» (Поболотинці, пінчуки).

Найвірогідніше, храм побудували в 1864 р. (за шематизмом 1915 р.), оскільки в візитації 1751 р. церква в Руській Мочарі не згадують взагалі, а в візитації 1801 р. не згадано про муровану церкву в селі.

На відміну від рідколісної західної частини, східна вкрита чагарниково-трав'яною рослинністю, поміж якою де-не-де трапляються поодинокі берези заввишки 2—3 м. Східній частині притаманна хаотичність мікрорельєфу: невисокі гряди, мочарі та великі купини чергуються між собою у довільному порядку.

У нижній і частині середньої течії у долині Вільхавки простягайся обриви висотою в окремих місцях до 8 м, довжина їх становить 1950 м. Ширина річки у цій місцевості сягає 3 м, глибина 50-60 см, а в її долині місцями трапляються болота, оригінапь ні мочарі.

Враховуючи те, що кругом були лісові масиви, мочарі, болота, відсутність шляхів сполучення, якими могли рухатися нападники, разом із тим наявність великої річки, як шляху сполучення і рибальських угідь, вільні землі, природні смуги перешкод (яри, балки, байраки), — все це разом спонукало наших предків поселитися на високому правому березі річки Яланки, притоки Дністра.

Цей тип булави називається "мочара".

Трагедія сталася 4 липня біля села Руський Мочар Великоберезнянського району Закарпатської області.

Приблизно о 15.00 в районі населеного пункту Руський Мочар (Великоберезнянський район Закарпатська область) з літаком був втрачений зв'язок.

Лише на Берегівщині в урочищі Чорний Мочар, площа якого становить майже 10 тисяч гектарів, через часткове підтоплення було знищено значну частину врожаю.

У неділю ввечері, 14 листопада, в селі Руський Мочар, що у Великоберезнянському районі Закарпаття, 44-річний чоловік жорстоко побив свою 35-річну співмешканку.

Біля 5.30 5 липня спільною пошуковою групою в напряму населеного пункту Руський Мочар в горах було виявлено уламки літака та тіла трьох членів екіпажу.

Трагедія сталась під час здійснення обльоту державного кордону, в гірській місцевості поблизу с. Руський Мочар Великоберезнянського району (Закарпатська область)

Поліція затримала 44-річного мешканця села Руський Мочар, який під час сварки до смерті побив свою 35-річну співмешканку.

Учора, 4 липня, біля села Руський Мочар Великоберезнянського району Закарпатської області впав легкомоторний літак Diamond DA-42 Державної прикордонної служби, в результаті чого загинули троє прикордонників.

Нагадаємо, що 4 липня, біля села Російський Мочар Великоберезнянського району Закарпатської області впав легкомоторний літак Diamond DA-42 Державної прикордонної служби, внаслідок чого загинули три прикордонники.

У селі Руський Мочар, що неподалік Великого Березного, ввечері 14 листопада затримали чоловіка, якого підозрюють у вбивстві 35-річної співмешканки.

Як повідомлялося 4 липня, біля села Руський Мочар Великоберезнянського району Закарпатської області впав легкомоторний літак Diamond DA-42 Державної прикордонної служби, у результаті чого загинули троє прикордонників.

У 1937-38 роках у його лісистих мочарах було розстріляно майже 10 тисяч в'язнів.

Три тижні самітної подорожі дикими, безлюдними лісами, нескінченними мочарами й мокряками.

Серед мочарів і колихких марив щоденних інформновин, пересічному обивателю досить важко прибитися до суходолу хоч якоїсь визначеності і певності.

Поліція з'ясувала, що між 35-річною мешканкою села Руський Мочар Великоберезнянського району та її 44-річним співмешканцем виник побутовий конфлікт, який переріс у бійку.

П'ять кілометрів засніженим лісом йшли пішки медики екстреної медичної допомоги, щоб дістатися до 80-річної пацієнтки, у селі Руський Мочар Ужгородського району 20 грудня.

Навіть у дитячому віршику Дмитра Павличка “Ходить бузько по мочарах у червоних чоботярах” є згадка про чорногуза, який жаб їсть, як ті французи.

Цього ж дня о 21:40 четверо рятувальників з Осмолоди та 12 місцевих жителів подалися на розшуки 86-річного чоловіка у лісі між селами Цінева та Рівня в урочищі Мочар.

Результатом цього став урядовий документ, згідно з яким на 53 гектарах степу та мочарів створили національний заповідний парк, який нині розширився до 100 гектарів.

"Бо більшість будинків у мочарах побудовані на таких фундаментах – під фундаментами покладене дерево, щоби будинки не провалювались у багно", – розповідає археолог.

Він гадав, що коли віддасть свою сестру, то, може, носороги підуть собі звідси геть, у свій край боліт і мочарів, і тим самим дадуть племені якийсь перепочинок.

Зокрема, частково знеструмлено 8 населених пунктів - Великоберезнянський район - с. Смереково, с. Чорноголова, с. Буківцьово, с. Розтоцька Пастіль, с. Бегендяцька Пастіль, с. Костева Пастіль, с. Мочар, с. Люта, Перечинський район (10 населених пунктів): с. Туриця, с. Зарічево, с. Лумшори, с. Тур'я Поляна, с. Турички, с. Липовець, с. Лікіцари, с. Полянська Гута, с. Дубриничі, с. Новоселиця, Воловецький район - 5 населених пунктів - с. Ялове, с.Верхні Ворота, с. Канора, с. Лази, смт Жденієво.

Він постав не на вершині пагорбу, яких тут чимало, а на острівці річки Золота Липа, поміж боліт і мочарів.

Кельти розгубилися по широких просторах, котрі вони занимали, а найдовше удержалися в землі белзькій, між Сяном а Бугом, забезпечені лісами та мочарами.

"Одного разу вони робили облаву з псами в лісі, то я сховалася в мочарах, вирила яму під пнем, виламала очеретяну трубочку, щоби дихати, і просиділа так два дні.

Коли сонце піднімалося так високо, що кожної миті могло впасти, телята переховувалися у заболочених мочарах, у задушливій напівтемряві вільх, і колись одне з них провалилося так глибоко, що треба було його витягати.