Found 5 exact results, 18 similar matches.
мандро́ваний
- Мандрівний.
Тему розвиває Тарас Марусик “Мандрований”:
Український мандрований філософ Григорій Сковорода» (1992).
[1] Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода.
Можемо пригадати дослідження історика Дмитра Багалія («Український мандрований філософ») і Віктора Петрова («Особа Сковороди»), де розкрито внутрішній, духовний світ Сковороди.
Заходами І Відділу видано низку капітальних історичних праць, зокрема: «Нарис історії України на соц.-екон. ґрунті» (І; 1928), «Нарис укр. історіографії» (І-II; 1923–1928), «Укр. мандрований філософ Г.Сковорода» (1926) та ін.
І не лише в давні часи, і необов'язково в якості мандрованого дервіша, як, скажімо, Хлєбніков.
Нарекли вони мене у тій циркулярії «мандрованим мальтійським кавалером Загромозою».
Поверхня — низовинна, мандрована (піщанці і глинясті простори, чорноземні з крейдяними підкладами), рівнина.
У цей час ознайомився з творчістю українського мандрованого філософа Григорія Сковороди.
Він із захопленням пише про ті перспективи, які відкрилися не перед мандрованою трупою, а стаціонарним театром Садовського, який став ширше використовувати світовий репертуар.
Навіть коли люди розуміють виправлення й усвідомлюють, що перша заява була помилковою, «мандрована» інформація все одно продовжує впливати на їхню позицію.
Фактично, вчений утримував мандрованого поета матеріально і без його допомоги ім'я Манжури було б невідомим в Україні.
— Ти бачив коли, чи де читав, щоб мандрованого рицаря за смертовбивство до права тягли?
Бесаги якогось вічного блукальця, втікача, мандрованого, який все своє носить зі собою, а по дорозі визбирує ще й те, що трапиться, вкидаючи у ті ж бесаги.
На початку ХІХ століття активно діяли дві ложі – полтавська та харківська, а визначним діячем харківської ложі був засновник першого у Східній Європі університету Василь Каразін, батьки котрого належали до кола мандрованого філософа, серед членів ложі були Квітка-Основ'яненко і Гулак-Артемовський.
Віктор Мартинюк також зазначив, що перший раз «Дорогу на Буркут» було виконано власне під час мандрованої конференції у серпні 2021-го, щоправда, не в самому Буркуті, а в селі Зелене неподалік — під зоряним небом.
Замисел з'явився, коли друг гурту, літературознавець та засновник мандрованих конференцій Ростислав Чопик повідомив, що чергова конференція мандруватиме до «забутого людьми (але аж ніяк не Богом забутого)» Буркута й буде присвячена Лесі.
У Базелі навіть формально було замало ієрархів, щоби собор визнала вся Церква, до того ж, як зауважували сучасники, «не раз серед отців, які видавали закони для цілого світу, можна було побачити кухарів і конюхів […] або ж писарів, мандрованих ченців, слуг […], які ввечері скидали свої довгі [церковні] облачення, щоб прислуговувати при столі або виконувати інші домашні обов'язки для своїх господарів».
Хто був автором «Ґудруни», невідомо, але гадають, що він був одним із мандрованих співців, що жили при князівських дворах.
Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне!
У творах «мандрованих дяків» автори прикидаються простаками, дурниками, говорять нібито нісенітниці, але насправді — про серйозні речі, несумісні із довколишнім світом абсурду.
Залишалася тільки рукописна українська література, представлена колядками, різдвяними віршами, виголошувана спудеями й мандрованими дяками, а також традиційні ділові документи, діаріуші, різноманітні господарські й лікарські довідники та порадники.
Мандрівні дяки (або як їх ще називають «мандровані дяки», «школяри», «спудеї», «нищістуденти», «бакаляри», «миркачі», «канцеляристи», «недоуки», «вандровані пахолки», «пиворізи») — представники української сміхової культури XVII—XVIII ст., творці бурлескно-гумористичної літератури, що ознаменували появу низового бароко.