Found 8 exact results, 42 similar matches.
людинолю́бний
- Сповнений любові до людини.
«Мудрий радіє водам, людинолюбний тішиться горами; мудрий віддає перевагу руху, людинолюбний тяжіє до спокою; мудрий прагне радості, людинолюбний шукає довголіття».
Я й тверезий дуже мирний і людинолюбний.
Господь Бог милостивий і людинолюбний, і він не дозволить темним силам скалічити життя безневинним людям", - йдеться у зверненні.
Спостерігач вирішив, що цей "людинолюбний вчинок" пов'язаний з небажанням вказувати точне місцезнаходження "лінії обробки бланків відповідей тестових завдань".
Людинолюбний же Господь, не бажаючи, щоб загинув жоден з того святого місця, врятував і раба Свого Феодора молитвами преподобних Своїх.
У разі перемоги «світової революції» цей «людинолюбний» режим мав поширитися на всю планету, але оскільки 1945 р. Червону армію не пустили далі за Ельбу, йому довелося задовольнятися половиною Європи.
Григорій Богослов, пояснюючи сутність іпостасного з'єднання, писав: «Син Божий благоволить стати та називатися і Сином Людським, не змінюючи того, чим був (бо це незмінне), але, прийнявши те, чим не був (бо Він людинолюбний, щоб із Невмістимого зробитися Вмістимим, вступити у спілкування з нами через посередництво плоті)».
Якщо там, де цар був нечестивий, юнаки не злякалися гніву мучителя, то тим більше ми, у яких правитель людинолюбний і лагідний, повинні не сумувати, а дякувати Богові за цю скорботу, довідавшись зі сказаного, що скорботи роблять тих, котрі вміють мужньо їх переносити, більш славними і перед Богом, і перед людьми.
Не можна бути тимчасово людинолюбним або випадково жалісливим.
Але людинолюбні проповіді матері Терези ніколи не зупиняли канібалів", - заявив Луценко.
Зрозуміло, виключно з благими, наприклад, державницькими, або людинолюбними намірами…
Обернути її у Віру істинну і людинолюбну.
"Гуманність щодо тварин робить людей більш людинолюбними, ми це знаємо напевно, - пояснює представник RSPCA Тоні Вудлі.
"Ця собака сама по собі дуже людинолюбна.
Але людинолюбні проповіді матері Терези ніколи не зупиняли канібалів", - упевнений Луценко.
У нашій людинолюбній державі для того, щоб переоформити опікунство на рідну матір, потрібно зібрати 24 різні довідки.
Ця фотографія естетично сильна і людинолюбна", - прокоментував фото датчанина голова журі конкурсу Майкл МакНелі.
“До нашого падіння біси показують нам Бога людинолюбним, а після нашого падіння - жорстоким”.
Метанол (метиловий спирт) людинолюбні китайські підприємці додають в матеріал, з якого робляться дитячі пляшечки.
Це не означає, що ПР – чиста і ЛЮДИНОЛЮБНА партія, що вельми сумнівно.
Село перейшло у володіння Людинолюбного товариства.
Керував Людинолюбним товариством, брав участь в організації Опікунського товариства й інших філантропічних починань.
У 1825—1827 роках був редактором журналу Імператорського людинолюбного товариства (рос. — Императорского человеколюбивого общества).
Таку "брехню на благо" не вважають соромною, співрозмовник навіть почне вас поважати за те, що ви така людинолюбна.
Я та, яку в нашому людинолюбному народі називають "развєдьонка з прицепом" – так-так, мій третій заміж стався у 38 років із двома готовими дітьми.
Тим часом ця його критика була незмірно глибшою, ніж це вважалося за потрібне комуністичним ідеологам, бо вона будувалася на гуманістичних, людинолюбних, а не ідеологемних засадах.
Але професор відкинув нині практиковані в Європі ототожнення комунізму та нацизму на тій підставі, що «нацизм - людиноненависницька течія» і, звичайно, з «людинолюбним» комунізмом його й порівнювати не можна.
Оскільки вважається, що "велич" була узурпована, перекручена, і якимось незрозумілим чином відібрана у довірливих росіян, і оскільки увесь світ – це велика змова проти Росії, то "відновлення величі" просто не може здійснюватися у вчинках шляхетних і людинолюбних.
Судячи із цього "людинолюбного" повідомлення, ближчим часом українські громадяни самі пробиватимуться в СІЗО не лише для покращення стану свого здоров'я, як у радянські часи пробивалися до Криму, але і задля можливості поспілкуватися з VIP-персонами владного Олімпу.
Життя і творчість»: Шевченко вважає, що людинолюбну істину християнства спотворено, що первісне євангельське християнство розкололи лжевчителі, що Церкву Христову — за найменням — зробили засобом духовної і фізичної соціальної влади над людьми і придушення вільної думки, що церковний моральний фальш обертається і фальшем естетичним.
На теренах України ця пам'ять була піддана такій нарузі, що одночасно дякуєш отцю Дебуа, приймаєш і соромишся справедливих тактовних докорів отця у забутті і, пізнаючи нові й нові факти, захоплюєшся "світлою людинолюбною пам'яттю", за висловом журналіста Сергія Лащенка.
Так само Собор ухвалив, що розкол 1992 року «скасовується з життя і пам'яті Святішої Болгарської Церкви, а, відповідно, і від усієї Соборній Православної Церкви для слави і честі людинолюбного Небесного Отця, для зміцнення і слави святої Болгарської Церкви та її єрархів, задля порятунку, спокутування і освячення христолюбивого її народу».
Водночас зникає довіра до теологічної основи історії і її християнської інтерпретації, бо ж справді, якщо є божественна влада над нею, то як можна з'ясувати допущене людинолюбним Богом масове знищення тих же людей у війнах і природних стихіях, допущені ним руйнації людиною екологічного балансу природи.
І він готовий іти до кінця, бо вони не можуть співіснувати: він, Валерій Марченко, і система -- брехні, лицемірства, пониження людської й національної гідності; система, за плечима якої голодомор, репресії, мільйони смертей і зруйнованих доль, система, що й далі нищить, катує тих, хто виступає проти неї, маскуючись перед світом людинолюбними гаслами.Завжди чесний із собою, відкритий на правду, у в'язниці Валерій Марченко беззастережно прийняв ще одну істину -- істину Христа.
Монолог атеїста», 1885; вірш «Говорить дурень в серці сво́їм…¹, збірка «Semper tiro», 1906; віршований уривок «Честь творцеві тварі!», орієнтовно 23–26 березня 1908 р.), вільнодумства («Страшний суд², недатовано, зб. «Semper tiro») до декларованого невтручання радикальної партії «в релігійні справи», її толерантного ставлення до релігії, точніше, до «правдивої релігійности», до самої церкви, «церковних тайн і обрядів» та совісних священнослужителів (стаття «Радикали і релігія», 1898)³, від історичного пояснення виникнення біблійної Книги Буття («Поема про сотворення світу», 1904)⁴ до використання традиційних християнських образів, символів та мотивів із художньою, переважно морально-повчальною, людинолюбною («Христос і хрест», 1880; поема «Святий Валентій (Легенда)», 1885) та національно-дидактичною (поема «Мойсей») метою.
Пам'ятайте, затямлюйте: вчать і показують дивовижні речі на три віки вперед, а не на три тижні, бо якби добре вчилися не переступати заповідей, то не було б ні 17-го, ні 20-го, ні 33-го, ні 40-их, ні 70-их, не було б тих 100 з лишнім мільйонів достроково відбулих у позаприродню реальність, не було б ні руїн, ні жахоти, безчесть і ненавистей, протинань сідниць до горла розжареним шомполом, не було б стрибань із чекістських столів на животи вагітним, не було б розривань немовлят вівчарками, скелетних гір, випробовувань атомовибухів, висіяних в крові поколінь лейкеміями, онкохворобищами, не було б століття, в якому, де не копни, то знайдеш як не жах, то підлість, то розчавлений КАМАЗом череп то розстріляний впритул череп, то на кашкеті череп (це черепне століття, як були допечерні століття!), не було б казахських, калимських, омських, архангельських, воркутинських, паризьких, мюнхенських, гаврських могил від повнічних морів до Охотського моря, не було б посполиства мертвих, братання полеглих, а було б братання живих і піднесених для великої добросердної на європейському континенті людинолюбної дії.
За словами Тіля, фінансування цих позовів є одним з його найбільш людинолюбних вчинків.
І саме це позбавляє його поезію жалібно-журливої млявості, напоює її людинолюбною увагою до інших.
Епірські воїни, повертаючись додому, рознесли скрізь по своїй дорозі його славу, як людинолюбного, миролюбного і милосердного царя.
А імператор Анастасій I постає у автора мудрим, людинолюбним і благочестивим правителем, таким, яким був цар Соломон.
Дитячі роки провів в Індії, зокрема, в місті Калькутта, де отримав початкову освіту в так званому «Людинолюбному училищі».
У серпні 1906 року співробітником піклувальника підвідомчої імператорському людинолюбному товариству лікарні було обрано голову Глухівської повітової земської управи Володимира Аммосова.
Його дебютом як кінорежисера став фільм «Доля людини» (1959), що одразу ж потрактовано як етапну подію в кінематографі післясталінської доби й він засвідчив посилення гуманістичних, людинолюбних тенденцій у мистецтві.
В червні 1905 року він став піклувальником Воргольської церковно-приходської школи, а в серпні наступного року — співробітником піклувальника підвідомчої імператорському людинолюбному товариству лікарні Святої Євфросінії в м. Глухові.
Часто ісландські казки розповідають про тролів жіночої статі, або «скессів», лютих та дурних, але чадолюбних та людинолюбних істот, які викрадають чоловіків та роблять з них тролів, якщо викраденому не вдається втекти.
У той же час він був почесним опікуном, присутнім в Санкт-Петербурзькій Опікунській Раді, керуючим родопомічних закладів, Позичкової скарбницею, Училищем глухонімих, а також дійсним членом Ради Імператорського Людинолюбного Товариства.
В 1889 році удостоєний чину генерал-лейтенанта, був обраний членом Ради імператорського Людинолюбного товариства, залишившись на посаді директора Педагогічного музею зі спеціальними правами, прирівняними до привілеїв начальника військового корпусу.
Негативна моральна якість, яка полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (які здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі.
З 26 вересня 1870 року обіймав посаду чиновника особливих доручень VII класу при Головному Попечителеві Імператорського Людинолюбного товариства (рос. Главный Попечитель Императорского Человеколюбивого общества). 24 серпня та 18 жовтня 1871 року разом з дружиною та синами був внесений до І частини родовідної книги Курської губернії.
Сини Герасима: Федір Герасимович (1756–1809) – доктор медицини Лейденського університету (1781), ординарний професор (1788) і зав. кафедри природної історії (1784–1802) та практичної медицини і хімії (1802–09) Московського університету, автор низки праць; Симон Герасимович (бл. 1758 – р. с. невід.) – протоієрей і благочинний у Прилуцькому повіті; Гаврило Герасимович (1770–1824) – відомий держ. діяч і літератор, ярославський цивільний губернатор (1817–20), таємний радник і сенатор (1820), член "Вольного экономического общества" (із 1801), член Ради Російсько-американської компанії (із 1820), дійсний член "Бесіди любителів російського слова" і літературного гуртка О.Шишкова, автор драми та віршів, а внуки: Микола Романович (1764–1830) – дійсний статський радник (1823), чернігівський віце-губернатор (1819–30), автор перекладів із французької і англійської мов творів із фізики та астрономії; Микола Романович молодший (бл. 1777 – 1831) – дійсний статський радник (1828), віце-директор департаменту державної скарбниці (1827–31), член-опікун Людинолюбного товариства (із 1816), член-співробітник "Бесіди любителів російського слова", автор перекладів художніх творів і економічних праць із французької та англійської мов, у т. ч. праць А.Сміта; Патрикій Симонович (1783–1830) – дійсний член Петербурзького вільного товариства любителів словесності, наук і мистецтв (1811), член Товариства любителів вітчизняної словесності при Казанському університеті, перекладач і поет; Федір Симонович (1793–1830) – чиновник департаменту гірничих і соляних справ, автор цікавого щоденника; Олександр Гаврилович (бл. 1800 – 1853) – камергер (1836), таємний радник (1851), залишив по собі сумну пам'ять через витрати коштів інвалідного фонду, перекладач і літератор; Ростислав Гаврилович (1805–58) – дійсний статський радник (бл. 1850), голова Владимирської казенної палати (1850–58), літератор і перекладач з англійської мови; Володимир Гаврилович (1807–67) – генерал-лейтенант (1860), учасник російсько-турецької війни 1828–1829 та придушення польського повстання 1830–1831, член Ради Академії Генерального штабу (із 1853), член Головного правління (із 1844) та голова правління Російсько-американської компанії (із 1850), член Імператорського географічного товариства (1859), мемуарист; Всеволод Гаврилович (1810–77) – дійсний статський радник (1860), волинський віце-губернатор (1850–53), голова Єнісейської казенної палати (1856), член Ради Головного управління Зах.