Found 15 exact results, 25 similar matches.
лушпи́на
- Те саме, що лушпа́йка.
Хвостате ядро + лушпина = неостріатум.
Етимологія: лат. unus — «один», лат. gluma — «лушпина».
Лушпина разом з блідою кулею утворює сочевицеподібне ядро.
Лушпина відіграє роль в дегенеративних неврологічних процесах, таких як хвороба Паркінсона.
Лушпина разом з хвостатим ядром утворюють заднє смугасте тіло (дорзальний стріатум).
Лушпина сполучається з чорною субстанцією і блідою кулею рядом провідних шляхів.
Хвостате ядро відділене від сочевицеподібного ядра (бліда куля + лушпина) за допомогою передньої ніжки внутрішньої капсули.
Проте, вони є структурами неоднорідної анатомічної сутності, й лушпина є частиною стріатума, а не палідума.
Лушпина (лат. putamen) — це кругла парна велика ділянка сірої речовини, що локалізована в глибині кінцевого мозку.
Вентральний стріатум складається з прилеглого ядра і нюхового горбка, в 'дорсальний стріатум входять хвостате ядро і лушпина.
Проте, деякі сучасні дослідники вважають, що вони є структурами неоднорідної анатомічної сутності, й лушпина є частиною стріатума, а не палідума.
Ця ділянка базальних гангліїв отримує вхідні імпульси з іншої області, т.зв смугастого тіла, яка має дві частини — хвостате ядро і лушпина.
Анатомічно внутрішня капсула знаходиться всередині півкуль, по одну сторону від неї розташовані таламус і хвостате ядро, по іншу — бліда куля і лушпина.
Базальні ганглії (бліда куля, лушпина і хвостате ядро) дуже чутливі до дії білірубіну і пошкоджуються найбільше, тому й закріпилося назва патології «ядерна жовтяниця».
Латеральна більша частина має червонуватий колір, і відома як лушпина, в той час як медіальна і проміжна мають жовтуватий відтінок, і разом складають бліду кулю; всі три частини відрізняються тонкими радіальними волокнами, які найменш виражені в лушпині.
Барвники переважно одержують із відвару цибулиння (лушпини цибулі).
Це заборона не розкидати лушпин з насіння соняшника.
Про суєту й круговерть, які безглуздою лушпиною покрили більшість наших днів.
За яких 40 хвилин варіння грибів – кинути цибулину в лушпині, корінь пертушки, селеру..
Через те скрізь по вулицях і площах, на кожнім місці повно тої лушпини.
Нейровізуалізація показала, що причина в істотному зменшенні кількості нейронів у ділянці префронтальної та острівцевої кори, а також лушпині.
Старі і молоді безупинно гризуть його і досягають такої досконалосте що вкидають здалека кілька зерен в рот і вмить — при помочі зубів і язика видобувають, як горобці, зерно, а лушпину видувають з рота.
Лушпини загострені, світло-коричневі та з білими краями.
Довгий час бліду кулю однозначно пов'язували з лушпиною.
Головна функція лушпини полягає в регуляції і здійсненні впливу на різні типи навчання.
Сочевицеподібне ядро — парне ядро, яке відноситься до базальних гангліїв і складається з лушпини і блідої кулі.
Анатомічно огорожа знаходиться латеральніше лушпини і медіальніше острівцевої кори й, на думку деяких джерел, є частиною базальних гангліїв.
Вона залягає під тім'яною й скроневою долями в найглибшій точці бічної борозни поверхневіше лушпини (одного з базальних гангліїв).
Довгий час бліду кулю пов'язували з лушпиною і називали це утворення сочевицеподібним ядром (лат. nucleus lenticularis чи лат. lentiformis).
Сочевицеподібне ядро (лат. Nucleus lentiformis) — парне ядро, яке відноситься до базальних гангліїв і складається з лушпини і блідої кулі.
Ці клітини також шлють проекційні волокна в прилегле ядро, хвостате ядро й лушпину, таким чином, зв'язуючи нюховий горбок з блідою кулею.
Зовнішня капсула — тяж волокон білої речовини в мозку, які проходять між латеральним сегментом сочевицеподібного ядра, лушпиною (лат. putamen) і огорожею (лат. claustrum).
Через схожу структуру лушпини і хвостатого ядра багато нейроанатомів вважають дорзальний стріатум єдиною структурою, розділеною на дві частини провідними шляхами внутрішньої капсули.
Шматок свинячої поребрини порубати на невеликі шматочки, промити, покласти в каструлю (3л) та залити водою, вкинути одну цибулину в лушпині, декілька лаврових листочків, поставити на вогонь.
Огорожа — глибокий вертикальний вигнутий листок підкіркової сірої речовини товщиною від одного до декількох міліметрів, орієнтований сагітально, який розділяє білу речовину між лушпиною й острівцевою корою (лат. insula) на дві частини — зовнішню капсулу і крайню капсулу .
Наступне за цим дослідження показало порушення дофамінергічної реактивності у відповідь на тонічний больовий стимул у базальних гангліях з значним зв'язком між визначною характеристикою хвороби (індекс точки чутливості) і потенціалом зв'язування субтипу D2 рецепторів, а саме у лушпині.
У XVII і XVIII століттях термін «корпус стріатум» використовується для позначення безлічі різних, глибоких підкіркових елементах. у 1941 році, Сесіль і Оскар Фогт спростили номенклатуру, запропонувавши термін «стріатум» для всіх утворень, побудованих зі стріарних елементів : хвостатого ядра, лушпини, та інших.
Система винагород об'єднує такі структури як: вентральну область покришки, вентральний стріатум (в першу чергу, прилегле ядро, і нюховий горбок), дорсальний стріатум (хвостате ядро і лушпину), чорна субстанцію, префронтальну кору, передню поясну кору, острівцеву (інсулярну) кору, гіпокамп, гіпоталамус, таламус (кілька ядер), субталамічне ядро, бліду кулю, парабрахіальні ядра, мигдалеподібне тіло та розширену мигдалину.
Аналіз розподілу рецепторів до окиситоцину та вазоперсину показав, що в M. ochrogaster порівняно із немоногамними видами концентрація OTR підвищена у каудальній частині лушпини (лат. putamen) та прилеглому ядрі (лат. nucleus accumbens), а концентрація V1aR — у вентральній частині блідої кулі (лат. globus pallidus), медіальній частині мигдалеподібного тіла (лат. corpus amygdaloideum) та медіодорзальному таламусі.
Серед них: колишній керуючий справами та проректор з адміністративної роботи Шутко Федір Олексійович (диякон з 2013 року), протоієрей Роман Бобай, архімандрит Антоній (Хвіц), протоієрей Юрій Кадар, ієрей Крістіян Рущак, протодиякон Іван Жабляк, ієромонах Гліб (Казмірук), ієромонах Ігор (Богдан), ієреї Володимир Лушпин, Анатолій Натолочний, Василь Осадчук, диякони Ростислав Мельник, Владислав Ряшко, Михайло Ряшко, Федір Копинець, керівник прес-служби УУБА-КаУ ієрей Ковальчук Ігор Андрійович, диякони академічного храму Іван Ковач, Василій Лембей, Ярослав Шелельо, Віталій Апшай.