Found 89 exact results.
купе́цтво
- Купецький стан.
Купецтво бачило і знало європейські традиції.
Власниками своїх осідків в Одесі, наприклад, були на початку 19-го століття французи, греки, євреї, поляки, німці – іноземне купецтво.
Міцний і цілісний народ - купецтво »....
Так само одностатеві стосунки практикували аристократія та купецтво.
Купецтво з цього приводу спеціально вибудувало тріумфальні ворота.
Близько 1800 року на ярмарок з'їжджалися купецтво:
Велику роль у житті міста відігравало купецтво.
З панами об'єднувалися духівництво, чернецтво, купецтво, а також урядовці, які ганялися за "чинами", виснажували нарід хабарями, кривдили його судами".
Місцевий дворянин Василь Каразін, який знав про плани імператора Олександра І заснувати на Півдні Імперії вищу школу, запалив цією ідеєю як місцеву шляхту, так і купецтво.
Росія не любить краси, боїться краси, як розкоші, не хоче ніякої надмірності. <…> Всі наші стани, наші основні, ґрунтові прошарки: дворянство, купецтво, селянство, духовенство, чиновництво, – всі не хочуть і не люблять сходження; всі воліють залишатися в низинах, на рівнині, бути «як усі».
Після вигнання євреїв-сефардів з Іспанії в середині XVI століття багате єврейське купецтво емігрувало до Італії й Туреччини, а звідти, завдяки вже традиційній політиці Речі Посполитої прихищати у себе євреїв-вигнанців з Європи, частина їх опинилася у Львові.
а) економіка Правобережної України в умовах загальноєвропейських економічних криз XV – XVI ст.б) система організації торгівлі на Волині: ярмарки, торги, контракти та кредит;в) зовнішня та внутрішня торгівля Волині: класифікація та структура;г) купецтво Волині: від єврейської справи до шляхетської монополії.
В той час, коли “Стара Громада” працювала, і фактично була реконструктором цих ідей, то вона змушена була, фактично, вибудовувати те, чого вже не було, і вибудовувати на рівні новому, на рівні ідей другої половини 19 століття, і в цьому зв'язку їм було важче, бо, скажімо, поляки, вони спиралися на якусь власну традицію королівську, чехи, вони мали колосальну, скажем, культурницьку традицію, вони мали структуровану націю, навіть мали власне панство, промислову свою частину, купецтво, середній клас, як ми кажем зараз, українці цього не мали, і тому на рівні ідей вони це все мусили конструювати, і, звичайно, скажем, в цьому питанні ми багато звинувачуємо, скажем, російський царат, що він не дозволяв культурницькі змагання, бо він дуже чітко розумів, якщо є власна мова, то, значить, за мовою буде тоді і держава.
На вулиці оселялося найбагатше міщанство та купецтво міста.
Національне об'єднання, яке проводили Багратіоні, підтримали церква, дрібне дворянство та зростаюче купецтво.
купецтво відповідно гільдії (місцеве та з інших міст),
Захищай землеробство і купецтво від внутрішніх і зовнішніх ворогів.
Моложське купецтво мало невеличкий хлібний промисел, проте, більшість займалося «Волзькою чорною роботою».
На вулиці селилися німці, єврейське купецтво, лікарі й військові.
Від ХVІ ст. господарське життя пожвавлюється і починає розвиватися купецтво.
Згідно з маніфестом імператриці Катерини II від 17 березня 1775 р., купецтво як стан поділялося також на привілейоване гільдійне купецтво і на належних до стану міщан торговців.
Окрім лицарів вигоду від хрестових походів отримало німецьке купецтво і духовенство.
Купецтво звільнялося від фіскальної «подушної податі» і поділялося на три гільдії.
Купецтво, яке купувало промислові посвідчення та займалося торгівлею, у доіндустріальну добу асоціювалося з підприємництвом.
Купецтво звільнялося від подушних податків (див. Подушне), а замість рекрутської повинності сплачувало певний внесок.
Саме тому в заснуванні цього суду найбільше було зацікавлене місцеве купецтво.
Правлячий клас та купецтво складалося переважно з балтійських німців, більшістю населення були латиські селяни.
Дедалі частіше замовниками крім дворянства і кліру виступала багата знать і купецтво.
Нечисленне (2 % міськ. населення наприкінці 19 ст.) українське купецтво зосереджувалося насамперед в економічно розвинутих містах.
Головним чином постраждали князівські поплічники — тисяцький Путята та соцькі, а також лихварі і купецтво.
Наприкінці XIV — на початку XV ст. українське купецтво в багатьох містах України користувалося Магдебурзьким правом.
Королі взяли під патронат карфагенське купецтво и навіть захищали його інтереси в перемовинах з Константинополем.
У цей період різьблення, якти купецтво і лісопромисловці прикрашали свої будинки, стало візитною карткою міста.
Після жовтневого перевороту 1917 року купецтво, як соціальний стан було скасоване, багато його представників зазнали репресій.
Демобілізоване офіцерство й купецтво виявляло свою активність, прагнучи внести дезорганізацію в роботу ради та здобути владу.
У прагненні зробити російське купецтво монополістом у торгівлі він пропонував заборонити дворянам і селянам займатися торгівлею.
Розпорядженням Потьомкіна купецтво, а разом із ним і Магістрат з Думою були переведені до Катеринославу Дніпровського.
Проте згодом європейське купецтво почало спроби проникнути на ринки тих територій, що зараз належать країнам Балтії.
Оселялися на ній менш заможне купецтво, ніж яке жило на вулиці Банківській чи Дворянській (зараз Університетська).
Купецтво в Україні за своїм національним складом було неоднорідним (крім українців — росіяни, євреї, поляки, вірмени та інші).
Купецтво бажало більш активної участі в торгових угодах, а простий народ хотів мати захист від сельджуків.
Під час династії Сун купецтво стало більш досвідченим, високо шанованим і організованим, ніж в ранні періоди розвитку Китаю.
Їм не дозволялося записуватися в купецтво та до цехів, а тому їхня служба була єдиним джерелом існування.
Василь Жигарев (інколи — Жигирів) перейшов у московське купецтво у 1763 році з міста Кадом разом з братом Гаврилою.
Прибічниками руху «Шануймо Імператора, виженемо варварів!» були переважно самураї середньої і нижньої ланки, заможне купецтво, селянство та міщани.
Також володарі надавали містам право на проведення ярмарків, на які прибувало купецтво як з прилеглих земель, так і здалеку.
Левченко Л. Л. Купецтво Півдня України кінця ХVIII — початку ХХ ст.: огляд архівних фондів за темою дослідження // Наукові праці.
Створити у Харкові вищий навчальний заклад економічного напрямку запропонував професор Микола Палієнко, якого підтримали місцеве купецтво та промисловці.
На Русі купецтво відоме з VI століття, Х столітті, а у XII столітті купці вже об'єднувалися у власні корпорації.
У пореформений час купецтво, як найбільш фінансовоспроможний прошарок, стало джерелом капіталізації харчової й обробної галузей промисловості як найприбутковіших.