Found 14 exact results.
В сербів та хорватів відомa назвa — кошуля, в поляків — кошуля, в білорусів — кошуля, в чехів — рубашка та кошуля.
Для зв'язності на векторних розшарування часто також використовується термін зв'язність Кошуля на честь французького математика Жана-Луї Кошуля.
В народі її називають ще кошуля.
В Україні існували всі назви спіднього одягу слов'ян: сорочка, кошуля, рубашка.
Чоловіча сорочка з поликами, зборами та відкладним коміром притаманна також полякам (кошуля) і чехам.
На сцені поставили ліжко з двома гірками вишитих подушок, на які спиралася дівчина в сорочці (мабуть, це вже точно була кошуля, тобто спіднє без жодних кривотлумачень!), до якої тут-таки підсів парубок.
Того літа, в тоту страшну посуху пішов поголос по селі, що то не інакше, а таки та відьма Кошуля сперла дощ та й через неї гине стільки народу та й худоба…Тоді усі зібралися і пішли ловити та й палити Кошулю, аби пускала дощ, бо народ геть вигибав з посухи…
Рукава та пазушина на Волині в традиційних сорочках (також кошуля) не вишивалися кольоровими нитками.
Для жіночого сербського національного костюма характерна тунікоподібна сорочка (кошуля> а), багато прикрашена вишивкою, мереживом і тасьмою.
Вишита сорочка (кошуля) — сорочка «руського крою» була тунікоподібною, з невеличким коміром-стійкою та прямими рукавами на манжетах.
Бертран Костант у 1958 році вивів теорему Аміцура — Левицького з теореми Кошуля — Самельсона про примітивні когомології алгебр Лі.
Наприклад, зв'язність Кошуля у векторному розшаруванні також дозволяє паралельне перенесення векторів у значній мірі так само, як у випадку коваріантної похідної.
Конопляна сорочка або кошуля, шили її зі зборами, коміром, уставками (подвійними плечами), рукави були з дудицями (вузькими обшивками), які зав'язувались тороками чи шнурком.
У деяких діалектах, зокрема в північній Чернігівщині для кошика з двома ручками вживаються назви кошуля або кашуля (не плутати з сорочкою) і верейка, на Волині — сапотка, на Запоріжчині — сапетка.