Found 65 exact results.
Усе змінилося, коли завагітніла їхня кобилиця.
Минув час, і кобилиця стала надміру велика.
А молода, породиста та сильна кобилиця Бембі не сподобалась коняру дефектом щелепи, вона зкошена набік.
Маємо революційний період 1848-1849 років, Лук'ян Кобилиця як народний депутат, це все швидко закінчилось, як спалах.
Одним з ватажків народних повстань був Лук'ян Кобилиця. 1843 року було заарештовано 14 ватажків народних повстань, серед яких Лук'ян Кобилиця, Іван Галиця, Йосип Бирлу.
Від Вижницького округу до парламенту потрапив Лук'ян Кобилиця – герой місцевих повстань.
За деякими свідченнями, Кобилиця був досить заможним господарем.
У Відні Кобилиця зустрівся з певними труднощами.
Чернівецька румунська газета «Bukowina» повідомила: «Кобилиця вмаршерує на Буковину з угорськими військами».
Є дані, що Лук'ян Кобилиця переховувався у Вилавчу.
Окрім того, войовнича Сніжана зауважила, що вона й сама немов "степна кобилиця готова пройти через вогонь, воду та мідні труби та ще й винести на собі парочку поранених бійців"
1851 - після катувань в ув'язненні, висланий у м. Гура-Гумора, помер Лук'ян Кобилиця - український селянський провідник на Буковині, ватажок народних повстань 1843-1844 і 1848-1849 рр.
Гі́ппа (дав.-гр. Ἵππη, також Гіппо, в перекладі «кобилиця») — персонажі давньогрецької міфології:
З цими магічними для гуцулів атрибутами Кобилиця повернувся на Буковину.
Кобилиця повсюди з'являвся з медаллю і шарфом через плече.
Разом з іншими депутатами Кобилиця пережив облогу й бомбардування революційного Відня цісарськими військами.
Кобилиця іноді називається «бондарською лавою», оскільки вона широко використовувалася в бондарстві для обстругування клепок.
Створив галерею скульптурних портретів «Лук'ян Кобилиця» (1960), «Композитор Станіслав Людкевич» (1967), «Василь Стефаник» (1971).
1958 — Лук'ян Кобилиця / Ф. П. Шевченко; Акад. наук Укр.
24 жовтня 1851 року Лук'ян Кобилиця помер за загадкових обставин.
На північно-західній околиці села річка Кобилиця впадає у Прут.
Вже 1838 року Лук'ян Кобилиця (26-річний молодик) стає лідером буковинських гуцулів.
Було скликано перший парламент — Рейхстаг, одним з депутатів якого став і Лук'ян Кобилиця.
Поема «Руда Кобилиця» (із циклу про амазонок) на сайті «Буквоїд», 2015 р.
На початку 1844 року Кобилиця був битий киями й засуджений до кількох місяців тюрми.
Лук'ян Кобилиця за допомогою писарів листувався зі своїми земляками, з деякими селянськими скаргами доходив до міністра внутрішніх справ.
Кобилиця Лук'ян — громадський і політичний діяч, керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини в 1840-х рр.
Спільно з іншими українськими послами, Кобилиця виступав проти від'єднання Буковинського округу від Галичини, як того добивалась румунська верхівка.
Народна пісня згадує про цю подію [4]: Ти думаєш Джурджуване, що твоя Вижни́ця, А там сидит у Вижни́ци Лук'єн Кобилиця.
Переконавшись у безперспективності звернень до урядових установ, Лук'ян Кобилиця очолює організований селянський спротив, який поступово переріс у справжній бунт.
Матеріали з архіву Федоровичів Іван Франко використав також у працях «Земельна власність у Галичині», «Гримайлівський ключ в році 1800», «Лук'ян Кобилиця.
Кобилиця (пол. Kobylnica, рос. Кобылица) — річка в Україні, у Коломийському й Надвірнянському районах Івано-Франківської області, права притока Пруту (басейн Дунаю).
У Чернівецькому музично-драматичному театрі імені О. КобилянськоЇ у 1955 році була поставлена історична драма «Лук'ян Кобилиця», автором якої є Л. О. Балковенко.
Поеми Федьковича присвячені героїчним подвигам опришків, месників за кривду народу: «Довбуш» (1862), «Юрій Гінда», «Лук'ян Кобилиця» (1865), «Киртчалі», «Шипітські берези» та ін.
До першої групи належать: «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884), «Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913), «Лук'ян Кобилиця.
Під час революційних подій 1848—1849 рр. населення Буковини брало участь у низці селянських повстань, які очолював Лук'ян Кобилиця, обраний депутатом австрійського парламенту.
Так 1831 року Закарпаттям прокотилися холерні бунти; у 1843—1844 роках на Буковині Лук'ян Кобилиця, так званий «гуцульський король», підбурив селян до самозахоплення пасовищ.
письменник Іван Франко; матеріали з архіву Федоровичів Іван Франко використав також у працях «Земельна власність у Галичині», «Гримайлівський ключ в році 1800», «Лук'ян Кобилиця.
А як вийшов на ограду, попестив корови:А Бог знає чи си верну з цієї дороги.А завіяв буйний вітер садами-ланами,Виряджав си Кобилиця до права з панами.
При обробці деревини струганням використовуються ручні інструменти, наприклад, рубанки, фуганки, стамески, скобелі тощо, а також деревообробне обладнання (стругальний верстат, історично лава-кобилиця).
У деяких народів кінь (кобилиця) стала втіленням богині матері-землі і двох її супутників-близнюків, що уособлюють життя і смерть, а також інкарнацією богів неба і сонця.
Евенор та Левкіппа (дав.-гр. Evenor «Добра людина» або «Хоробра людина») і (дав.-гр. Leukippe «Білонога» або «Біла кобилиця») — батьки дружини Посейдона Клейто та прабатьки атлантів.
Від буковини було обрано 8 депутатів: 5 українських селян (Іван Доленчук, Василь Кирстюк, Лук'ян Кобилиця, Василь Моргоч, Юрій Тиміш), 2 румунських селян, 1 німця - директора гімназі.
Кобилиця, як і всі депутати, отримав велику бронзову медаль на біло-червоній стрічці (яка давала вільний прохід і проїзд усюди), а також сертифікат депутата із сеймовою печаткою.
Від буковини було обрано 8 депутатів: 5 українських селян (Іван Доленчук, Василь Кирстюк, Лук'ян Кобилиця, Василь Моргоч, Юрій Тиміш), двох румунських селян, одного німця — директора гімназі.
На Гуцульщині народилися ватажки опришківського руху в Карпатах та Прикарпатті — Іван Пискливий (с. Довгополе Руське), Олекса Довбуш (с. Печеніжин), керівник селянського повстання проти поміщиків Лук'ян Кобилиця.
У середині 17 — 18 ст. у всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840-х, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця.
Від Буковини було обрано 8 депутатів: 5 українських селян (Іван Доленчук, Василь Кирстюк, Лук'ян Кобилиця, Василь Моргоч, Юрій Тиміш), 2 румунських селян (Михайло Боднар), 1 німця — директора гімназії.
Депутат австрійського райхсрату Лук'ян Кобилиця, виступаючи 16 листопада 1848 р. у Вижниці на зборах 2600 селян, закликав присутніх не коритися поміщикам, обирати на свій розсуд сільських старост, захоплювати ліси і пасовища.
Походження слова куна у цьому значенні («куною» також називали пробій дверей, шарнір) неясне: припускається можливість перенесення назви тварини на предмет (пор. «кобилиця», «коник», «козла», «собачка»), не виключений і зв'язок з дієсловом *kuti («кувати»).