Found 128 exact results.
Канцелярист, без серця і совісті...
Це канцелярист канцеляриста?
"Сьогодні головний канцелярист Кучми намагається оцінити ситуацію з точки зору критиків Януковича.
Знаючі люди вважають, що їх спровокував головний "канцелярист" Банкової.
Керівну ланку школи становили начальник (підпорядковувався особисто військовому міністру), його помічник і канцелярист.
Головний президентський канцелярист розкритикував нинішні бюджетні напрацювання, заявивши, що уряд не врахував пропозиції Президента.
Якщо відкинути припустимий для такого роду документів канцелярист, цілі, як бачимо, цілком благородні.
Пантелеймон Радич – полковий суддя у Чернігові , канцелярист у Батурині та посланець у Москву.
Про себе літописець зазначив: «Колись канцелярист Війська Запорізького, в селі Жуках, повіту Полтавського, року 1720».
У тому важливому статусі канцелярист-шифрувальник прослужив 15 років.
Офіційно – це звичайний канцелярист, який має забезпечувати якісну роботу президента.
Наприклад, канцелярист однієї з полкових канцелярій крав деталі з настінного годинника.
Канцелярист Генеральної військової канцелярії.
Ні, канцелярист при генеральному військовому писарі не перетворився на книжкового черва, а навіть брав участь у бойових походах.
Військовий канцелярист, бунчуковий товариш, статський радник.
Підпорядковувався генеральному писареві, а безпосереднє керівництво здійснював старший канцелярист.
Історики стверджують, коли старший канцелярист виконував таємне завдання гетьмана чи генерального писаря Пилипа Орлика, схопили його московські драгуни.
Іван Волевач, "атестований канцелярист генерального суду" (1760).
Полковий канцелярист (з січня 1756).
Дещо незвично, коли президентський канцелярист (до речі, з дипломатичною освітою) дозволяє собі такі дії не за статусом.
Так, інтереси полтавського бурмістра Павла Руденка в суді представляв канцелярист магістрату Петро Котляревський, батько класика української літератури.
У липні 1685 року до Москви на переговори відправилися генеральний писар Сава Прокопович, канцелярист Лука Петровський разом зі згаданими Феодосієм Углицьким та Єронімом Дубиною.
Справді, примудритися у мирній країні, що вийшла на економічний підйом, викликати у населення пекучу ненависть до влади та зробити із свого шефа Кучми справжнє страховисько, дійсно міг тільки неперевершений канцелярист.
Тоді ж гетьманські представники (генеральний бунчужний і швагро Самойловича — Костянтин Голуб та старший канцелярист Василь Кочубей) безуспішно намагалися домогтися від Йоакима підтвердження автономії української церкви.
Зібравшись із думками, у своїй “Передмові до читальника” колишній канцелярист Війська Запорозького С.В. Величко розважливо налаштував авторський камертон і повів розповідь, наче він із громадою дружню бесіду веде.
Прекрасно пам'ятаю, як у лютому 2002 року сплелися в єдиному пориві нинішній головний канцелярист президента Віктор Медведчук і комуніст Георгій Крючков, аби, навіть незважаючи на порушення Конституції та законів України, за місяць до закінчення каденції парламенту третього скликання позбавити мене депутатських повноважень.
У трудах праведних минули п'ять довгих років, і в селі Жуках, у 1720-му колишній канцелярист нарешті відклав гусяче перо, перевів подих, бо на 1659-му році закінчив “Сказаніє о войні козацкой з полякамі…” – перший том літопису, як виявилося і для нього самого, багатотомного.
Повідомляючи про обрання на престол Київської митрополії Гедеона-Святополка князя Четвертинського, гетьманські посланці (військовий писар С. Прокопович, канцелярист Л. Петровський, а також представники духовенства — ігумен Видубецький Ф. Углицький та ігумен Переяславський І. Дубина) повинні були добиватися гарантії того, що Київська митрополія залишиться "при таких правах и вольностях, что и при константинопольских патриархах" 34.
Однак бурхливі події кінця XVII – початку XVIIІ століть не обминули монастир. 1695 року татарська орда, яку привів до Полтави військовий канцелярист Петрик, не лише розорила місто, але й спустошила обитель монахів. 1709 року шведи, зайнявши ще не відбудований після попереднього розорення монастир, встановили на його території свої гармати і громили бастіони Полтавської фортеці.
Вже так не пригадую дослівно, як воно звучало в латинському дописі, але документ точно вийшов після коронування, в якомусь короткому часі, і, очевидно, канцелярист, котрий упорядковував цей документ, а документ був складений за присутности Бели IV, відображав от той настрій в стосунках між людьми щойно після коронації.
Найчастіше гетьман сам диктував універсал писарю, інколи його за дорученням гетьмана складав генеральний писар або військовий канцелярист.
Так, політолог Володимир Фесенко вважає, що від Райніна не варто чекати сенсацій, принаймні найближчим часом, бо він типовий канцелярист.
Його син Семен – теж випускник Києво-Могилянської академії та військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії, – мав близько п'ятисот кріпаків.
Діяльністю полкової лічильної комісії відав канцелярист Генеральної військової канцелярії.
Абшитований військовий канцелярист (із 1742.03.), сотник шептаківський (? – 1758 – 1778).
канцелярист — з 2 листопада 1807
В 1663-67 - канцелярист Генеральної Військової Канцелярії.
Від 1898 канцелярист Лубенської повітової земської управи.
1689-1690 — військовий канцелярист в Гадяцькому полку.
З 1759 — військовий канцелярист Малоросійської скарбниці у Глухові.
Васи́ль Степа́нович Родзя́нко (*1727 — рік смерті невідомий) — військовий канцелярист (1755).
Канцелярист Яків Гречаний у резиденції гетьмана фактично виконував функції скарбника.
Однак, проголосивши її «мовою міжнаціонального спілкування» та «другою рідною» для українців, московське керівництво нав'язувало їм замість літературної російської мови компартійний «канцелярист».
Близько 1714–1715 — військовий канцелярист, 1715–1721 — начальник відділу Генеральної військової канцелярії.
З 1760 — старший військовий канцелярист. 1764 — керуючий похідною канцелярією гетьмана Кирила Розумовського.
Полторацький Іван Федорович (1716 — після 1783) — військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії, бунчуковий товариш.
Федір Якович Пилипенко (1732—1777 — ?), у 1758—1763 — військовий канцелярист.
1737–1748 — канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1748 отримав посаду судового писаря Стародубського полку.
Андріян Іванович Чепа (1760—1822) — український політик в Російській імперії, канцелярист Малоросійської колегії.
В його особі щасливо поєднувалися воїн, адміністратор, юрист, дипломат і канцелярист.