Found 0 exact results, 5 similar matches.
"Ревізії ці та арештування, - читаємо в звіті, - прибрали характер цілком припадковий, залежно від персональної заїлости міліціонерів, розміщення польсько-українських скупчень та осмілення поляків, які часто почувалися дуже непевно в своїй новій ролі.
Іван Франко окрім критики чисто фахового плану, виражав подив метаморфозам поглядів Антонія Петрушевича — від національно-патріотичних, проукраїнських в ранніх роботах, до типово проросійських або т. зв. «старорусинських» із характерною для москвофільства «заїлістю та сліпотою».
І перш ніж попрощатися з вами до наступної зустрічі в ефірі до завершення теми “ Церква і держава” одного із теоретиків української державності В'ячеслава Лепинського, який писав : “В сфері релігійній, про яку тут тільки йде мова такими консервативними організаціями для кожної нації є її традиційні, історично витворені церкви, отже в зміцненні отієї внутрішньої сили і активності отих наших церков і відродженні отих традиційних, історично позитивних творчих прикмет, про які по відношенню до наших церков уже була мова, лежить вихід з нашого релігійного сектярського розбиття і заїлості, вихід з нашої релігійної і політичної анархії та руїни”.
Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу милість; ще нікого на світі не любив так; моє б то щастя і радість, щоб нехай їхала та жила у мене, тільки ж я уважав, який кінець цього може бути, а особливо при такій злості та заїлості твоїх родичів; прошу, моя любенько, не міняйся ні в чому, оскільки неоднократ слово своє і рученьку дала, а я взаємно, коли живий буду, тебе не забуду.
А така практика утримування історичної невідворотності, до якої вдавалися деякі церковні достойники РПЦ, а також російські й проросійські ЗМІ під час та після відзначення 1020-ліття Хрещення Київської Русі, лише викликає зворотню реакцію – якомога швидше дистанціюватися, відокремитися, максимально послабити зв'язки на шкоду, звісно ж, обом церквам-сестрам та й народам; – не почуваючись особистої необхідності когось повчати, якої стилістики чи термінології дотримуватися вітчизняним опонентам в апологетичному дискурсі з приводу подолання юрисдикційної кризи Українського Православ'я, а тим більше доводити, хто правий, а хто правіший (у когось до того є чи були особисті понуки, хтось справді керується буквою і духом канону), все-таки дозволимо собі просити єдинокровних та єдиновірних братів й сестер УПЦ різної юрисдикційної належності не вдаватися до заїлості й образ, хоча б тому, що рано чи пізно доведеться таки сідати за стіл переговорів, миритися у Господі, а також в ім'я й во благо України, яка благально молить у Бога невмирущими словами Т. Шевченка: «…і братолюбіє пошли ... й єдиномисліє подай»; – на питання розкол чи юрисдикційний поділ (= розмежування) переживає Українське Православ'я мають відповідати компетентні фахівці-богослови.