Found 22 exact results, 28 similar matches.
Роком раніше оповідання «Завідатель» опублікувало «Діло».
1) Завідатель храму Святих бср.
Завідатель парафії села Росохи в 1944—1950 роках.
Завідатель парохії о. Михайло Волинець під час воєнного лихоліття покинув парохію.
Душпастирював у селах Гирова (завідатель 1930—1932), Воля Цеклинська (парох 1932—1939).
З 2 грудня 1918 по 14 березня 1926 — завідатель церкви с. Явірця Тіснянського деканату.
Василь Кондрацький — греко-католицький священник, крилошанин, громадський діяч, парох Судової Вишні та Підгайчиків, завідатель Синявки, уродженець села
Був адміністратором парафій у селах Теляче (1842—1848), одночасно завідатель в с. Вівся (1845—1848) та Серники Горішні (1848—1849).
У 1888 році в церкві був чоловік, який відповідав за порядок на цвинтарі, видавав посмертні картки і називався «завідатель умерших».
В 1866 р. в село був призначений завідатель, у 1877 р. утворено капеланію, а в 1886 р. — окрему парохію.
— Патрон: Вільного надання — Завідатель парохії: о. Николай Огоновський, род. 1880, рукоп. 1910, жен. — ч. д., гр. кат. — 1289, лат(инників) — 14, жи(дів) — 54.
Душп. праця: Полюхів Великий (Перемишлянський д-т), 1934—1936 — сотрудник; Мозолівка (Зарваницький д-т), 1938—1944 — завідатель; Юрівці (Сяніцький д-т ААЛ), до 15.ІХ.1945.
Парохом Кривого і Воловця став спершу о. Андрей Криницький, хоч підписувався ще якийсь час, як завідатель Воловця, а в 1825 р. о. Іоан Ляховський з осідком у Воловці.
22.10.1916 р. отримав дияконські свячення, а 29.10.1916 р. — ієрейські свячення з рук єпископа Григорія Хомишина в Катедральному соборі в Перемишлі.01.11.1916-1919 рр. — завідатель в с. Гломча, Бірчанського деканату,1919-1921 рр. — сотрудник в с. Дубовецько, Порохницького деканату,1921-1923 рр. — завідатель в с. Росохач, Височанського деканату,1923-1950 рр. — парох в с. Росохач, Височанського деканату.В 1936 р. наділений крилошанськими відзнаками.
Від 1887 р. адміністратор (завідатель) на парохіях в селах Кам'яна, Фльоринка, Брунари Вижні, Розтока Велика, Устя Руське на Лемківщині. 1890 року став парохом Мацини Великої (до 1910 року), а згодом Фльоринки (до 1930).
Душпастирська праця – Великі Мости (Угнівський деканат) – 1.03.1890-26.08.1892р. – сотрудник, Сокаль 11.10.1890-26.08.1892р. – сотрудник; Дрогобич – 27.08.1892-5.02.1895 – катехит; Кропивник Новий (Бориславський деканат) 6.02.1895-10.08.1895-завідатель; Велика Білина (Лучанський деканат, 11.08.1895 – 1939 – парох).
Під час другої світової війни, як зазначає І. Копач в автобіографії, «був у Львові і заробляв собі на прожиток по змозі науково в Українськім Видавництві, а від Х. 1942 также в Маслосоюзі як завідатель регістратури та учитель німецької мови».
Перший короткий опис храму зробив В. Навроцький у 1884 р. Парохами давньої церкви були о. В. Бобикевич (до 1850), о. Ю. Величковський (1850—1864), о. І. Губчак (1864—1893), о. К. Левицький (1893, тимчасовий завідатель), о. В. Петрушевич (з 1894).
У 1889 р. служить в с. Рошнів, Єзупільського деканату.з 04.10.1889 р. — завідательу с. Давидківці, Скальського деканату.30.09.1890 р. — сотрудник в Гусятині, Скальського деканату, а від 24.02.1892 р.- завідатель. 1894 р. — перебирає парафію у селі Лисівці (Заліщанщина), Скальського деканату де служить до 1908 року.
Василь Кондрацький (*11 листопада 1864, с. Гаї, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — †10 серпня 1946, с. Женів, Сокільницький район, Львівська область, УРСР) — греко-католицький священник, крилошанин (з 1899), почесний радник Перемиської єпископської консисторії (з 1910), громадський діяч, парох Судової Вишні та Підгайчиків, завідатель Синявки
Цього ж 1895 року газета «Діло» у своєму № 26 опублікувала його оповідання «Політик», а наступного року ця ж газета опублікувала його оповідання «Завідатель» (№ 207) та «Опікун здоров'я» (№ 253). 1901 року «Літературно-науковий вісник» опублікував оповідання Василя Загаєвича «Легка смерть», а 1905 року — оповідання «Місяць».
ПОЯСНЕННЯ і СКОРОЧЕННЯ до «Парохії і Церкви» прил. — прилучена церква до парохії мат., матер. — матірна церква (з осідком пароха) гр.-кат. — греко-католик лат. — латинник (римо-католик) мур. — мурована (церква) дер. — дерев'яна (церква) патр. — патрон (колятор, мав право вибору з пропонованих церковною владою кандидатів на парохію) патрон вільного надання — пароха не затверджує колятор (дідич) сотр. — сотрудник (священик — помічник пароха) зав. — завідатель, адміністратор парохії (не потребував затвердження колятора, завідував парохією аж до призначення пароха) дочерна (церква) — друга церква, приналежна безпосередньо до матірної рік (1880 і под;) при прізвищі — рік народження священика, або побудови церкви 3-кл., 2-кл., 1-кл. (ясова) школа утркв. — утраквістична школа (з польською і українською мовами навчання) укр. — українська (школа з українською мовою навчання) польська — школа з польською мовою навчання.
Загалом, для прикладу, з 30 деканів або завідателів деканатів Перемиської єпархії в межах УРСР 21 підтримав Ініціативну групу, 9 були заарештовані.
Як подають дослідники, у 1935–1939 рр. о. Абрагамович служив завідателем (адміністратором) парохії у тому ж Коростові, що й раніше.
Андрія і св. Володимира о.Ярослав Милевич припиняє виконувати обов'язки завідателя в церкві на Богданівці і на початку 1940 року виїжджає зі Львова.
Опісля став там адміністратором парохії до кінця 1869 р., а дальше завідателем Новосілки-Кут, докиль у 1872 році не перенісся на адміністрацію до Підвербців Жуківського деканату.
Опісля став там адміністратором парохії до кінця 1869р., а дальше завідателем Новосілки-Кут, докиль в р.1872 не перенісся на адміністрацію до Підвербців Жуківського деканату.
І упросив отця Тарнавського, завідателя катедрою в часі неприсутності митрополита Репти, котрий з розповіді уряду зі всіма членами мусів перебувати у Дорні, позичити мітру і жезл.
Переведений завідателем до Чернелиці, потім стає парохом містечка.
Завідателем церкви став парох із Перегінського Микола Бойчук.
Такий порядок був більше століття, парохи Колтова ставали завідателями Верхобужа.
Він був парохом-завідателем до часу відкриття церкви.
Будівництво храму завершили у 1934 р. стараннями завідателя парохії о. Григорія Сивака.
У 1975 р. завідателем поруйнованої більшовиками церкви в Зарваниці був призначений отець-митрат Василь Семенюк.
Пізніше був переведений на посади завідателя парохії Старих Богородчан (1864 р.) та Надвірної (1865 р.).
Отець Микола — один з небагатьох завідателів, які були в нашій церкві два періоди.
Завідателем нашої церкви в цей час був священик з Перегінського о. Іван Глоджифно.
Євтимій Великий народився 378 року у вірменському місті Мелітині, де він пізніше був священиком і завідателем монастирів.
З серпня 1995 по вересень 1996 завідателем православної парафії був о. Ярослав Савчук 1932 року народження.
З квітня 1848 до грудня 1849 року завідателем служив о. Йосиф Левицький, парох села Почапи.
Після цього був завідателем у Новому Кропивнику Бориславського деканату з 6 лютого по 10 серпня 1895 року.
1 Після того, як о. Микола залишив нашу Церкву в 1925 році, замість нього завідателем був 0.
Потім його доля пов'язана з містечком Струсовом на Теребовлянщині, де працював сотрудником, завідателем і нарешті — довголітнім парохом аж до смерті.
На той час почергово з о. Романом Єсипом почав служіння о. Михайло Боцьора, який є завідателем храму Преображення Господнього по даний час.
За його перебування завідателем в нашій церкві проживав дуже добрий дяк п. Василь Хомишин, який був родом із с. Новоселиця Долинського повіту.
В 1829 році появляється нове ім'я священика, який був парохом с. Дуба — о. Дмитро Філіпович який був завідателем нашої церкви до 1835 року.
В 1921 році завідателем нашої церкви стає о. Микола Лесик (1887—1976 рр.) з Ціневи, який був жонатий на дочці пароха Ціневи о. Володимира Сойки.
З Судової Вишні о. Василя було переведено до Підгайчиків неподалік Рудок, де він виконував функції завідателя до 1924 року, а 1924 по 1929 роки - пароха.
А в нас до 1917 року завідателем церковним був о. Василь Дуда (І 882 р. н.) з Перегінського, який закінчив студії І І 1911 році, а в 1914 році отримав свячення.
Від 1935 року завідателем парафії був о. Іван Мацієвич, а наприкінці 1930-х років — о. Григорій Микитюк, колишній парох Гаїв Старобрідських (нині — с. Гаї), пізніше засланого більшовиками до Сибіру.