Found 34 exact results.
Куліш завсіди Куліш.
Жид гер-гер, гер-гер, і в його завсіди такого народу, такі завсіди ґешефти йому!
– Незважаючи на різницю, що існує у територіях різних країн, українці завсіди лишаються подібними.
Та от біда: ця одиниця згадувалася в § 63 як виняток, оскільки "сполучення "ое" завсіди не змінюємо".
«Скрізь і завсіди у мене була одна провідна думка: служити інтересам мойого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям.
Наголос майже завсіди не на наростку.
Тому увага до стану дерева серед вірян авраамічних релігій завсіди була висока та мала есхатологічних характер.
І це було характерною рисою Костельника у розв'язуванні проблем, де часто він мав незалежну думку: «Завсіди в житті я був самостійний у думанні і завсіди шукав “глибшої правди”»¹⁰.
«Господи, Ти знаєш, що я завсіди, відколи дозрів, бачив у світі «систему чудес».
Військова музика замовкла – здавалося раз на завсіди.
Завсіди по таких вістках доходило до політичних дискусій.
Для нас автором тої пісні був завсіди Славко, про нікого другого ми не чули, поки не прийшла радянська армія.
«І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне щодо Бога й людей» Апостол Павло в Діях 24:16.
Се, власне, й рішає завсіди і тепер про приналежність до того чи іншого народу, незалежно від того, якого хто роду, якої хто віри, а часом навіть, і якої хто мови".
Тут у Коломиї він і працював над «Гуцулкою Ксенею» і хто б мені що не говорив про неї, для мене завсіди буде автором Славко».
Відомий етнограф Василь Горленко зазначав: "Картярство серед народу ніколи не мало значення азартної забави, а слугувало завсіди тільки невинною розвагою зимових вечорів".
Бо ми від літ стверджували, і стверджуємо, й не перестанемо повторяти, що злочин є завсіди злочином, що святій справі не можна служити закривавленими руками.
Як святий Апостол Павло писал до Филип'ян: “Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
Відома українська письменниця Л. Старицька-Черняхівська звернула увагу присутніх на те, що "не раз серед повної тиші і мовчання надходять зміни, до котрих завсіди треба бути готовим".
На його запит завсіди відповідали, що або нікого немає, або під пору іде саме велика і поважна нарада кабінету, мовляв, почекайте і т. д”..
Отож Божа Мати й сказала: «Будеш же ти добрий воле, завсіди у Бога, — ситий, а ти, коню, усе будеш голодний, хоч будеш їсти до розпуку» (Запис Руданського, Драг. 109) 1.
Тим-то й був правий Мак'явеллі, котрий вважав, що без свого власного війська ніяке володарство не є певне, бо завсіди здане на ласку долі, не маючи сили, яка б в годині недолі оборонила б його.
При цій нагоді митрополит зазначив, що члени У. К. С. можуть ріжнитися між собою в інтерпретації поодиноких квестій ідеольоґічного характеру, головне, аби всі вони завсіди держалися цупко й боронили католицької віри та моралі.
Практично в той же час у Каневі, біля могили Т. Шевченка, члени новозаснованого таємного Братства Тарасівців в своєму політичному маніфесті оголосили, "що Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу".
«Якось запросив мене до себе завсіди увічливий, елегантний, тонкий у поведенні у товаристві і в школі з учнями о. Евстахій Барановський, — колись, після о. Реrушевськоrо, мій катехит у народній школі „на бараках“, а пізніше, коли мене запрошував, парох села Рукомиш.
А у Палея Крехівській записано: «… многі ласки уділяв і уділяє св. Николай приходячим з вірою, бо хоч лакомство поганських християн три рази здирало срібну одіж, однак побожні почитателі своїми вдовиними лептами завсіди по кожній грабежи убирали свого могутнього заступника».
«Нехай будучі покоління візьмуть в свої руки торговлю і промисл, бо слабою завсіди є суспільність, що свого промислу не має; убогою суспільність, в котрій торгують чужинці», – писав він в одному із своїх пастирських послань ще як владика Станиславівський [1].
Як іронічне пророцтво про новітній коронавірус звучать слова лікаря, який на мить засумнівався був у майбутньому свого фаху – мовляв, а що як людство здолає хвороби: "Пошесть завсіди буде, як не на Україні, то в Китаю або ще десь".
"Якби я жила в Римі завсіди і мала власні коні й час, я б щодня їздила на Via Appia", ‒ ці слова промовила Марія Грушевська, вперше осягнувши красу славної римської дороги, яка лишила в ній незабутній чарівний спомин, одне з наймиліших вражень, яке давав Рим.
Нагадав я собі слова одного товариша (що теж хорує на ту саму недугу – писати фейлєтони, які не йдуть до друку), що правдивий фейлєтоніст повинен завсіди бути трохи голодний і мати всякі діри, не тільки в черевиках.
Важкий сум наляг на душу тих, що мовчки збирали по кімнатах книжки, брошури та шкільні прилади, щоби за кілька годин опустити може на завсіди місце піврічної праці», – писав один із творців українського шкільництва на Волині в роки Великої війни Лука Мишуга.
Буковинський декан отець Іван Ших так писав про свої враження від приїзду Андрея Шептицького на Буковину в травні 1900 року: «Кому лучилось хоч раз видіти ту імпонуючу личность або хто мав нагоду довгий час з ним перебувати, тому лишить ся завсіди в пам'яти милий образ того святителя.
На думку автора, польські активісти на початку ХХ ст. "по старій пам'яті" використовували католицизм як "агітаційний засіб для патріотичної мети", сподіваючись на те, що духовенство "в усій своїй зорганізованій масі завсіди підпіратиме польський національний рух", однак на той час католицьке духовенство організувалося у власні клерикальні партії (зокрема, згадувалися "християнсько-демократична" та "католицько-народна"), які обстоювали передусім інтереси РКЦ.[2]
Тому-то не говорить він способом учених, не подає наукові понятя і погляди о світі і єго частях, а уживає звичайної народної мови, не призначеної завсіди для вираженя беззглядної об'єктивної правди, а звичайно уживаної для вираженя внішного вигляду і видимої форми; подібно, як й ми доси говоримо: сонце сходить, заходить і т. и. не після науки, а після внішного вигляду.