Found 7 exact results, 37 similar matches.
Довголітній парох села Жужіль і дочірньої церкви в Цеблові.
Невдовзі він захопив Белз, села Жужіль, Жабче, Острів, 27 січня наблизився до Кристинополя.
На тому місці, де видобували залізну руду, місцеві мешканці часто знаходили так званий жужіль — «перепалене каміння».
Врешті в 1874 році став парохом у с. Жужіль поблизу Белза і приєднаної до неї парафії с. Цеблів.
Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії УГКЦ засноване 1892 року в селі Жужіль (нині Жужеляни біля Белза), коли Західна Україна була ще під Австро-Угорщиною.
Ґміну Белз було утворено 1 серпня 1934 р. у межах адміністративної реформи в ІІ Речі Посполитій із дотогочасних сільських ґмін: Безеїв, Будинин, Цеблів, Хлоп'ятин, Гора, Куличків, Махнівок, Миців, Осердів, Пивовщина, Прусинів, Перемислів, Себечів, Тушків, Ванів, Вербіж, Витків, Ворохта, Вижлув (Вижлів), Жужіль.
Повіт Грубешів: Америка, Аннопіль, Бережниця, Білеполе, Богородиця, Бояничі, Будинин, Бусьно, Варошин, Вербіж, Вербковичі, Вижлів, Винники, Витків, Вишнів, Войславичі, Воля Уханська, Гатовичі, Гільче, Голуби, Голендри, Гонятин, Городище, Городло, Городловиці, Гостинне, Грабовець-Гора, Грубешів, Гусинне, Деканів, Дибинка, Довгобичів, Довжнів, Жабче, Жнятин, Жужіль, Жуків, Завалів, Задубці, Зосин, Кобло, Козодави, Конотопи, Конюхи, Копитів, Корків, Корощиці, Космів, Которів, Костяшин, Крилів, Кулаковичі, Курамнів, Лащів, Лівче, Ліски, Лубів, Маличі, Масломичі, Матче, Махнівок, М'ягке, Миців, Міняни, Мірче, Модринь, Моложів, Монятичі, Мошків, Неледів, Ниновичі, Нисмичі, Новосілки, Оборовець, Осердів, Ощів, Павловичі, Переводів, Перемислів, Печигори, Пивовщина, Пісочно, Полянка, Потуржин, Пригоріле, Ратиборовичі, Радостів, Рогатка, Русинь, Савчин, Свидники, Себечів, Скригочин, Славочин, Сліпче, Старгород, Старосілки, Степанковичі, Стрижів, Стрільцi, Сулимів, Теляж, Теребінь, Терещани, Тихобір, Тудорковичі, Тухані, Тучапи, Убродовичі, Угринів, Уханька, Хлоп'ятин, Хоробрів, Хохлів, Цеблів, Цегельня, Черничин, Чортовиці, Чумів, Шиховичі, Шмитків, Шпіколоси, Щебрешин, Юзефин, Янки, Янострів, Ярославець, Ясениця.
Олланд посмертно присвоїв Жужеле звання кавалера Почесного легіону – це одна з найвищих нагород Франції.
Макрон і Ле Пен були серед сотень інших людей, що прийшли віддати шану 37-річчному офіцерові Ксав'є Жужеле.
Вбивство 37-річного Ксав'є Жужеле стало п'ятим вбивством поліцейського у Франції радикальними ісламістами упродовж останніх двох років, повідомляє AFP.
Сестри також навчили парафіян Жужеля співати молебен.
Біля першого дому в Жужелі.
Першу захоронку відкрили в Жужелі в одній стодолі.
Так у Жужелі відкрився перший жіночий монастир для бідних дівчат.
“Вхід до шахти був засипаний жужелем, закладений дерном.
Вони, як пише краєзнавець Любомира Бойцун, приїхали у Тернопіль із Жужеля, що на Львівщині, з ініціативи тернопільського пароха о. Володимира Громницького.
Перший дім виник у с. Жужелі (тепер Жужеляни) поблизу Сокаля завдяки допомозі місцевого душпастиря Кирила Селецького, 1894 оформився головний монастир у Кристинополі під проводом тамтешніх василіан.
Свято Успіння Богородиці — особливий день для сестер-служебниць у цілому світі, адже 27 серпня 1892 року відбулося урочисте посвячення першого дому Сестер Служебниць у с. Жужелі та прийняття перших шести кандидаток.
Уже наступного року парох села Жужелі (сьогодні Жужеляни на Сокальщині) отець Кирило Селецький разом із ієромонахом-василіянином Єремією Ломницьким започатковують новий чернечий чин у греко-католицькому обряді Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
У Жужелі організував молодіжну організацію «Січ», яка навчала молодь військовій справі.
В 1895 р. з ініціативи о. Кирила в Жужелю повстало Товариство Івана Милостивого.
В Жужелі закінчив будову, подбав за іконостас і розписи стін у церкві; упорядкував вистрій цеблівської церкви.
З ініціативи о. Кирила Селецького 19 листопада 1893 р., у Жужелі, повстала перша в Галичині українська захоронка.
За колією, до Солокії і аж до межі з Жужелем, сінокоси та пасовища — Дичина.
Перша українська захоронка в Жужелі стала поштовхом до утворення мережі дошкільних закладів на Галичині і не тільки.
Сестри-служебниці жили в Жужелі досить бідно: працювали в селян на полях, пасли корів, та нерідко терпіли голод.
Того ж дня, 24 серпня 1892 року, вона попрощалася з рідними і сіла в електричку до Жужеля.
Ціле внутрішнє урядження становила одна шафа з простих дощок, стіл і дві лавки досить довгі, все це було даром пані Ковнацької, опікунки села Жужеля.
Засновник першої захоронки для дітей у Галичині, в Жужелю Сокальського повіту в 1893 р. Написав першу читанку для українських родин у 1868 р. «Своя Хата».
Після того, як отримав парафію у Жужелі, отець Кирило заснував тут братство тверезості для боротьби з пияцтвом, малопроцентні позичкові каси та безкоштовні хати-читальні.
Перший дім виник у с. Жужелі (тепер Жужеляни) поблизу Сокаля завдяки допомозі місцевого душпастиря Кирила Селецького, 1894 оформився головний монастир у Кристинополі під проводом тамтешніх василіян.
Шлак (нім. Schlacke), жужелиця, жу́жіль — розтоплена або затверділа маса різних домішок, золи і флюсів, що є побічним продуктом металургійних процесів і використовується для виготовлення в'яжучих матеріалів (шлакоцемент).
Та при першій нагоді парох Жужеля втручався і у внутрішній розпорядок монахинь: відсилав їх працювати на панів, услуговувати панянкам, які навчалися в бурсі, переводив сестер з різних домів, призначав настоятельок.
У ніч з 29 на 30 січня курінь поручника Михальчука з 5-ї Сокальської бригади УГА зробив відчайдушний марш у напрямку Жужеля, де розмістилися штаб польських військ і табір карного кінного полку майора Бєліни Пражмовського.
Відразу після розгрому штабу в Жужелі на польські війська, що намагались закріпитися в Кристинополі, почали наступати перегруповані за Бугом петлюрівці Єрощука, холмщани хорунжого Марчука, кошова сотня Іванця та сотні четарів Ковальчука й Лаха.
Виконуючи його ухвалу, відома письменниця Наталя Кобринська та священник о. Кирило Селецький 5 травня 1892 року заснували першу «захоронку» в с. Жужелі (нині — Жужеляни) на Львівщині в приміщенні першого монастиря «Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії».
У відповідь на передвиборну аґітацію одного з членів Радикальної партії в Жужелю так писав: тож прошу най прийме то до відомості, що парохіяни мои єдино и виключно церквь своєй святой, котра протверезила ихь и научила праведно жити.
Існувала велика потреба відкрити дитячі навчально-виховні установи, які б піклувалися про дітей, дбали про їхній розумовий, культурний, фізичний розвиток, виховували на засадах християнської моралі, плекали національну свідомість. 15 травня 1893 відкрили першу українську захоронку в селі Жужелі (нині — Жужеляни).
Вони змусили противника залишити Кристинопіль; по дорозі відступаючі польські відділи помстилися за поразку — жителям Жужеля — спалили все село, залишивши в ньому своїх убитих — уже не встигали їх забрати, бо на п'яти наступала стежа угнівської кавалерії Михайла Палюшка, а з Кристинополя наближались інші перегруповані загони.
Ще в Жужелі вони домовилися, що о. Єремія як монах дбає про першу сестру для цього згромадження і відповідає за чернече виховання цих перших сестер, а о. Кирило відповідає за будову першого дому для цих сестер в своєму селі Жужель, як теж на його імя мали б збиратися різні пожертви.
Сестра взяла її в руки, подивилася на фотографію де була зображена якась сестра біля хати…ця сестра дуже їй запала в душу і вона її сховала… і через декілька років призналася, що спалила не всі документи, заховала одне фото, яке дуже не захотіла палити…Старші сестри впізнали – це була с. Йосафата біля нашого першого дому в Жужелі, всього рік після заснування згромадження.
Область із прудницькими говірками знаходиться на схід від Прудника: північно-східна частина ґміни Прудник (Немисловіце, Чижовіце, Рудзічка, Пйорунковіце), ґміна Біла з однойменним містом, ґміна Ґлоґувек з північною частиною Ґлоґувек, північна частина ґміни Ґлубчице (Клісіно, Поможовіце , Поможовічкі, Щибожіце-Мале, Кетліце, Крульове, Бернатув, Лісенціце, Нове Сади), східна частина ґміни Корфантув (Щинава-Ниська, Плесьниця, Пшидроже-Мале, Пушина, Пехоцице, Стара Ямка, Жимковіце), ґміна Вальце, ґміна Стшелечки та західна частина ґміни Крапковіце з однойменним містом (Новий Двур-Прудніцький, Курниця, Щиборовіце, Борек, Петна, Жужеля, Живоцице, Ґвозьдзіце).
Після подій в Жужелі обидва отці: вже в червні Єремія та Кирило поїхали до настоятеля отців василіян Гаспера Щепковського, єзуїта (в цей час Чин отців василіян проходив реформу свого чернечого життя під керівництвом польських отців єзуїтів) просити благословення на заснування першого активного жіночого згромадження в УГКЦ на що отримали його дозвіл і певні поради: «Повірте мені отці, що поки у вашому обряді не будете мати такого згромадження, всі ваші труди, чи то парохів, чи місіонерів не принесе бажаного успіху.
По її закінченні працював на посаді вчителя. 28 вересня 1882 року вступив на новіціат отців Василіян у Добромилі, отримав чернече ім'я Єремія; згодом розпочав філософсько-богословські студії під проводом отців Єзуїтів; ієрейські свячення отримав 17 січня 1886 року з рук Йоана Ступницького, єпископа Перемишльського, і був призначений на посаду директора Лаврівської школи; 1889—1891 — студіював богослов'я в Краківській єзуїтській колегії; згодом — викладач української мови та історії у Добромилі; 1891 — у Жовкві, звідки дав свої перші місії в Жужелі поблизу Кристинополя, де в 1892 році заснував Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.