Found 31 exact results, 19 similar matches.
/ Елегійний ноктюрн завмирає / У отруйнім екстазі кохання...
Поки що знайомство з газетами налаштовує на якийсь навіть елегійний лад.
"Голограмі для короля" – це зворушливий, багатогранний та дещо елегійний роман.
Це і наш колишній студент Артур Опейда та його розкішний елегійний знімок «Зимненський монастир».
елегійний характер;
За характеристикою Володимира Набокова, сам Туманський — наслідувальний, «безбарвний елегійний поет».
«Елегійний концерт» («Concerto elegiaco») для віолончелі з оркестром;
Навіть пісні, які співалися в мажорному дусі, наприклад, танцювальні, носять елегійний характер.
Дуже популярною була любовна поезія — «арау», що нерідко носила елегійний характер.
Музиканти проекту: Адріан Боднар – скрипка, Сергій Коров'яцький – віолончель, Дмитро Микитин та Сергій Ковальов – фортепіано разом із одним із найкращих звукорежисерів України – Андрієм Мокрицьким, записали ряд цінних творів із призабутої музичної спадщини: Фантазію для фортепіано Сидіра Воробкевича, «Вечірні мрії» Василя Безкоровайного (для фортепіано), Тріо Нестора Нижанківського, Сонату для фортепіано Зиновія Лиська, Тріо «Ноктюрн» (Мале тріо) та «Пісню до сходу сонця» Станіслава Людкевича, Вальс та Гумореску для фортепіано Бориса Кудрика, Елегійний ескіз (Тріо) Лєшека Мазепи, Романс з балету «Хустка Довбуша» для скрипки і фортепіано Анатолія Кос-Анатольського.
Поема багата на розмаїті інтонації: окремі картини мають трагічне забарвлення, елегійний тон часто змінюється енергійними інвективами.
Нарешті, Енній писав сатири та епіграми, і в останніх вперше, здається, започаткував у римській літературі елегійний дистих.
Елегійний дистих або елегійний двовірш (грец. ἐλεγεία: журлива пісня і грец. δίστιχον: двовірш) — строфа, сформована на основі речитативної лірики, поширена в античній поезії від VIII—VII ст. до н. е.
Хілон Лакедемонянин (дав.-гр. Χίλων ὁ Λακεδαιμόνιος) — спартанський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».
Тіртей (грец. Τυρταίος) — напівлегендарний давньогрецький елегійний поет середини VII ст. до н. е., ім'я якого стало збірним у розумінні «поета-воїна».
Швидше за все, корабель буксирували по Темзі вдень, але художник зображує саме захід, що створює елегійний настрій і символізує кінець і смерть.
На початку 1950-х років він повернувся до поезії; вірші цього періоду носять в основному елегійний характер, написані в класичних розмірах, з римою.
На відміну від створеного раніше концерту для скрипки, який є ліричним і пристрасним, концерт для віолончелі має здебільшого споглядальний і елегійний характер.
Зверталися до цього жанру І. Франко («Майові елегії» — елегійний дистих), Леся Українка («До мого фортеп'яно»), особливо символісти (О. Олесь, П. Карманський та ін.).
Форма дистиха відома не лише в античному віршуванні (елегійний дистих, александрини), а й у східному, де практикуються бейт, шлока (два верси однакової ритмічної будови).
Абу Нувас був змушений бігти в Єгипет на якийсь час, після того як він написав елегійний вірш, що вихваляв Бармекідів, скинутих і вбитих Гарун ар-Рашидом.
Солон (грец. Σόλων, близько 640 до н. е. — 558 до н. е.) — афінський політик, айсимнет, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».
Тому це вірш, який через елегійний тон говорить нам про біль, спричинений наслідками війни: розлуки, відчуження, смерті близьких, друзів, втрата любові, дружби між людьми, насильство та стражданням.
Яскравий вияв такої депресії — це пронизаний глибоким світовим болем вірш «Меланхолія» / Mjältsjukan (1825), понурий дисонанс із демонстративно оптимістичною «Піснею» / Sången (1819) — реплікою на елегійний вірш Ґумгеліуса.
В еллінську добу епіграма вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі.
Сама форма віршів — елегійний двовірш із гекзаметра і пентаметра — відрізнялася у порівнянні з епічним віршем стислістю і виразністю, а ямбічних розмір сатиричних віршів ще більше зближував поетичну мову із повсякденною, розмовної.
В рецензії для порталу Allmusic, Стівен Томас Ерльюін описав Adore як «заколисуючий, елегійний альбом, який звучить незвично для свого часу», хоча він відзначив, що альбом «внаслідок, не став сміливим музичним кроком вперед».
Елегії Тіртея за своєю тематикою (героїка, битви, війни) і формою (елегійний двовірш: гекзаметр + пентаметр) ще мало відрізняються від еллінського героїчного епосу, тим самим являючи собою певний проміжний етап переходу від епосу до лірики.
Він підкреслено дистанціюється від романтичного канону опису художньої дійсності, поміщаючи головну героїню поеми не в усталений елегійний антураж (вночі, при місяці, в білому вбранні), а моделює «приземлену» побутову мізансцену: вона з'являється перед читачем «в нічному чепці і при хусточці» в заспаному вигляді.
Елегія визначилася у Стародавній Греції (7 ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні частини цезурою (елегійний дистих), виповнювалася як патріотичними та громадськими мотивами (Архілох, Тіртей, Солон та ін.), так й інтимними (Мімнерм), що поєднувалися у творчості деяких авторів (Теогнід).
П. Г. Ганзен в Енциклопедії Брокгауза і Ефрона виділяв з книг Вирс збірник «Пісні і картини» (швед. Sånger och bilder; 1884), «чудовий по красі форми і щиро релігійного змісту», вказуючи, що у Вирс «тон поезії в цілому м'який, елегійний, але деякі з його віршів, написані на високі теми, блищать силою і виразністю фарб».
Роботи входять в елегійну серію Батьківщина (2003-2003).
Попередні публікації “Газети СНГ” натякають на елегійну неспроможність дотримуватись якоїсь однієї думки.
Він награє якісь елегійні мелодії, потім переходить на The Beatles.
Місто зі снів елегійних панн
Медитативне, елегійне кіно — режисерський дебют Єви Нейман.
На звершення хочеться чогось елегійного, чогось такого журно-семенківського і схожого на чекання, бо бач:
Після цього виступу вона одягнула маску-балаклаву і виконала повільну похоронно-елегійну версію Like A Virgin.
Елегійне поняття «вишневі усмішки» замінило комерційне «виробництво гумору».
У своєму будинку артистка влаштовувала елегійні вечори зі співами та українськими стравами, котрі часом готувала сама господиня.
«Будівельна» драма починалася з елегійного епілогу: «Пташку шкода!»
В океанськім параході Брати участь в квартеті елегійнім, Загубитися десь в Чікаго чи Мельбурні Й брати десять су за вихід”.
І від розслідувальних, і від соціально-кримінальних проектів «Критичну точку» відрізняє похмуро-елегійна стилістика.
Вірші повоєнних літ відкрили в ньому прихованого лірика; його поезії стали більш м'якими й елегійними.
Музика скрушна, елегійна.
А войовнича риторика на кшталт «фашистського режиму України», якою донедавна вправлялися угорські лідери Закарпаття, раптом змінилася на елегійну та миролюбну.
Тобто елегійне сумовиння за вкотре втраченою батьківщиною від Сяну-до-Дону і знову Польска-до-Кийова.
Він читав як старі свої вірші – ніжні й пронизливі, так і зовсім нові – глибокі й елегійні.
"А може… я господинею місто зі снів елегійних панн | Львів 21 залу?" — перепитала бідолаха з ко - сою…
Головна принадність таких образів у тому, що вони можуть бути як ніжними й елегійними, так зухвалими й провокаційними.