Found 2 exact results, 25 similar matches.
Кооператива, читальня "Просвіта", "Союз українок", Марійське товариство, пізніше організували діточий садочок…
Видавництво мало серію видань «Діточий театер», в якій випустило п'єси Є. Рудого: «Ще ся той не вродив, щоб усім догодив» за Сидором Воробкевичем (1927); «Русалка-бжілка» — драма на три дії за Ф. Томеком (1928) та інші.
Нічого такого "діточого" в музеї нема.
Я чув свою подлість за тихий хід і кров моя діточа з серця капала».
«Від діточих літ цікавило мене українське письменство.
в сни діточі,
«Перше вражіння, яке собі пригадую з діточих літ, – це море.
Водночас видавав «Літературну бібліотеку», «Театральну бібліотеку», «Діточу бібліотеку» і «Селянську бібліотеку».
Ми зараз хочемо мати щось таке дуже легке, діточе.
Видавнича діяльність: «Крейцарова бібліотека» (1902—1906), «Діточа бібліотека» (1909—1914).
Він дуже любив дітей, мав прекрасне почуття гумору — вмів гарно бавити товариство своїми оповіданнями з діточих і молодечих літ.
А в неділю 24. ц. м. в 4. год. попол. відбулося урочисте посвячення цієї нової діточої оселі ім. митр.
«Українське Товариство охорони дітей і опіки над молоддю у Львові викінчило цього року прегарний будинок під діточу оселю в Остодорі к.
Вони стоять поряд з такими пізнішими його шедеврами, як «Кленові листки», «Діточа пригода», «Мати» та ін.
Вона вміщує видані 1922-го і 1923 рр. у Львові в серії «Діточа бібліотека» книжечками-«метеликами» п'єси Лесі Верховинки «Іменини Влодка» та «Стріча в лісі».
Так була створена "Діточа пригода", і розпочався так званий другий період творчости, як його називають літературознавці.
Серед речових доказів була й книжечка українською мовою з написом “Діточа бібліотека”, яку пов'язували з націоналізмом.
І буцім там не Ганьчина дитина в неї на колінах сиділа, а він сам, його власна діточа радість, що родився Ісус, котрий людий добрими зробить.
Крути — це свідок, як цвіт української нації, українська молодь зі святою любов'ю до Батьківщини, з великим завзяттям, тримаючи в слабких руках тяжку зброю, своїми діточими грудьми намагалася стримати наступ ворога на столицю української Держави.
За “Марією” письменник опублікував шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду ('Діточа пригода” і “Марія”) склали п'яту збірку -“Вона - земля”, видану у 1926 році.
Відповідно, після Бівіса і Батхеда писати про телебачення неможливо, бо їхня філософська доктрина – вичерпна, самодостатня і позбавлена прогалин, наче ще один виплід екранної свідомості – лялька Барбі (днями цій сумнівній іграшці виповнюється сорок п'ять років; зайва нагода для всіх батьків замислитися, чи варто й далі плекати у діточій свідомості схильність до геронтофілії).
Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу «Діточа пригода» (написана восени 1916 р., а опублікована на початку 1917 р.). 1916 року Стефаник пише новелу «Марія», яку присвячує пам'яті Франка.
Колись старі люди, та й не лише вони, заходячи до сусіда, промовляли: „Як дужі?“, „Як спали?“, „Як днювали?“, а ще лунало „Шаную всіх святих, Ваших ангелів-хоронителів і діточої коруни, і всіх Вашої хати.
Події Першої світової війни стали новим імпульсом до творчої діяльності: з 1916 він пише низку новел («Діточа пригода», «Вона — земля», «Марія», «Сини»), в яких відбито криваве лихоліття, порушено гострі проблеми національної долі українців.
У Львові молоді українські брати-літератори Анатоль та Ярослав Курдидики залучили його до українських національно-творчих справ: оформлення обкладинки львівського літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюстрування окремих випусків «Діточої бібліотеки», часописів «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята», «Світ дитини».
За «Марією» письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду («Діточа пригода» і «Марія») склали п'яту збірку — «Вона — земля», видану у 1926 р. У 1927 — 1933 рр. Стефаник опублікував ще понад десять новел.
У першому томі спогадів висвітлює минуле Трускавця — частина перша: «Моє рідне гніздо», «Назва Трускавця, населення і положення», «Нафтуся – Маруся», «Трускавецькі хати», «Ноша Трускавчан», «Пори року на селі», «Трускавецькі сади», «Освіта і мораль»; частина друга: «Діточі й хлопячі літа»; частина третя: «В міській школі».