Found 15 exact results, 35 similar matches.
Дай Боже за рік діждати”.
Бажаю всім успішно діждати.
Дай, Боже, потоптати і того году діждати”.
Свята Покровонько, схиляю головоньку, щоб жениха діждати і з ним на рушник стати.
Допоможи вам Боже ці свята мирно одпровадити та других у радості, веселості щасливо діждати!».
«Ні, недругам цього не діждати!
Україні, щоб діждати свого Вашингтона, для отримання шансу на майбутнє в умовах кризи необхідно докорінно змінити теорію еліт.
І ще буду топтати, щоб на той рік діждати".
Дай Боже, діждати і на посад сідати».
Цих же два фактори за рік по тому потроху знищують рейтинги президента, а з ними і його шанси діждати таки "кінця епохи бідності".
А у Лесі Українки дядько Лев у «Лісовій пісні», коли настала осінь, сумно дивиться на цей ліс і на Мавку і каже: дай Біг, іще весни діждати!
“Топчу, топчу ряст, дай Боже потоптати і того року діждати!”
Обов'язково на це свято печуть солодкий пиріг з вишнями, яблуками (зараз використовують торт), який перш ніж поділити і роздати присутнім, ламають над головою дитини, примовляючи: «Щоб життя було солодке й добре, щоб діждати весілля ще й коровай ділити».
Але мені здається, що творення 2 потужних українських патріархатів західного греко-католицького і східного київського, визнаних відповідно світовими церковними спільнотами, і ситуація, за якою ці 2 патріархати керувалися б один щодо одного приписами церковної любові, пам'ятаючи, що об'єднує їх спільна традиція, що об'єднує їх спільне хрещення в часи Володимира Великого, то така ситуація може бути справою вже найближчого історичного часу, і таку ситуацію маємо шанс діждати і ми і наші радіослухачі.
У пісні, яку нібито записано у жовтні 1939 р. від учениці 7 класу в прикарпатському селі Синевидсько-Віжне, є слова, які можна вважати своєрідним попередженням про масові репресії, спрямовані проти польських "панів": "Я рад би того діждати, як ви прокляті будете конати, вас будуть вішати на одну гілляку – проклятого ляха-пана як тую собаку".
Щоб ми діждали
Нарешті діждав я.
(Гучні голоси з місць: «Не діждали б, не діждали б!»
Щоб відлежалася, відпочила, дійшла, діждала свого.
Не діждали б!»
Діждемо осені, то будуть у нас кундосини (весілля — ред.).
Сергій СТЕЦЕНКО, кореспондент: Діждав свого зоряного часу й Олександр.
Щоправда, слів подяки вони так і не діждали.
Але притомних пояснень ми так і не діждали.
Так, не діждали б вони цього ніколи.
А себто, можуть чекати на чудо і півстоліття, а хто не діжде благоденствія — ну що ж, земля пухом...
Хоча ти молодий чи молода, проте не знаєш, чи року цього діждеш.
«Чи діждемо ми Вашингтона з новим і праведним законом?»
Чи не діждем ми того, що співці стануть Україною?
Або ж – як учасники дитячого ансамблю співають пісню «Чижику» чи «Як діждемо літа».
Не діждали б, бо хоч наші душі царі понівечили, та не вбили.
За Шевченковим, «коли не вмремо, то діждемо, хоч і не швидко, матері його ковінька, а колись-то буде».
Народили і виховали шестеро дітей, діждали 15 внуків і 14 правнуків.
Най ся вона віддає, віддає, вона мене не діжде,Гой-я, го-я-я,вона мене не діжде.
„Подивіться пани родичі на оту кошулю… дай боже, щоб і вони за своїми дітьми діждали такої“.
Бо якщо вже до весни дожив, то й літа діждеш.
– перший об'єднує у собі значення волі як свободи, непідвладності: «Хоч воля, хоч смерть», «А що, от і діждали волі, от і розв'язалися нам руки»;
...зрозумівши, що таксі в місце призначення довезе мене десь тоді, як я діжду подовженого пенсійного віку, а пішки я помру молодою від вихлопних газів, спустилася в метро.
Або й ширше: «Дай же Боже, щоб кума одужала тай сама годувала та доглядала, а син великий ріс та щасливий був, та щоб і женить діждала, собі поміч мала!
“Чи діжду я того, коли й наша країна позбудеться непрошених опікунів і так устроїться, як ця маленька Швейцарія”, – мріяв архітектор.
Коли б Богу так вірно і дбало служив, то діждав би найбільшого мздовоздаяння, а тут, хоч би в ангела перетворився, не міг би службою [Москві] та вірністю моєю жодної дістати подяки.
Звісно, таке відречення від плоті можна трактувати як найвищий пілотаж у контексті духовного очищення, яке, вочевидь, герой і здобув, адже прожив до глибокої старості, діждав сумирної смерті й набув божественного аромату.
моє кохання тривало декілька років, апогею воно досягло однієї зими. навесні мені мало виповнитися чотирнадцять, та я цілком серйозно вважала, що весни не діжду. ми стали друзями, він наче й показував якісь знаки, але нічого не робив, а я не знала, чи вони справжні, ті знаки, чи це я лише уявляю, ніби щось відбувається, я боялася, щоб не дізнались інші, бо тоді стану об'єктом глузувань, опущусь до дворових дівок — у нього закохувались по черзі всі, тому я вдавала з себе байдужу й разом з тим прагнула, щоб він перший щось зробив. здавалось, якщо він зійде з неба, тоді я вже зроблю все, як треба, та він лише заговорював зі мною, іноді запрошував до себе, ми інколи танцювали на тусовках, він навіть прийшов навідати мене в лікарню, коли я хворіла на запалення легенів, ось і все, і це гнітило набагато більше, ніж повна байдужість, особливо тієї зими.
Свого вісімдесят четвертого Великодня не діждав Микола Руденко - письменник, філософ, правозахисник.
Не діждали б цього вони ніколи.
Виглядаю долю довгожданну, А не діжду – вибуду із гри.
‒ Не діждуть вони сього, невірниї души! ‒ каже Шрам, ухопившись за ус.
Сам вже не діжду її обробляти і віддаю сину.
Не діждали би, бо хоч наші душі царі понівечили, та не вбили, і ми, діти, руки на Матір не підняли б...
Мати, Шульц Юстина Міхелівна, - донька сілезького чи то німця, чи то поляка й українки з Медвина Марії Іванівни Хохи, не діждала свого чоловіка - загинула від голоду в 1947 р. Така була доля батьків.