Found 20 exact results, 30 similar matches.
Драглі – теж не галицьке слово, як і "драглистий, драговина".
У старину, якщо на Михайлів день було тепло і дощило, то люди називали день - Михайлівська драговина-утопанка.
Сценарії: Шпигун, Драговина, Зустріч, Дракони, Кінець
Драговина зайнята головним чином чагарником, частково лісом.
в основі третьої версії —— апелятив «в'язань», «в'язель», «в'язило», тобто драговина, трясовина, болото, заплава.
«Я була мала, тато вели мене сюди до церкви, хоч драговина була, тут неможливо було перейти – то каже: козаки тут, і коні, й вози – всі тут, у тій драговині.
Інші значні джерела води — це підземне море Корус біля південного полюса, та Велика таноліанська драговина, оточена джунглями.
Ще за іншою версією, назва походить від слова «драговина», що означає болотисте місце, адже первісна територія міста була дуже заболоченою.
Згідно з першою, найбільш поширеною, топонім «Дрогобич» пов'язують зі словом «драговина», «драговиння» (болотиста місцина, трясовина), адже колись територія міста дійсно була болотистою.
Походить із праслов'янського *sъltvina — «багнувате місце; грузьке, кисле, іржаве болото, драговина, мочар», етимологічно споріднене із праслов'янським *sоlь — «сіль»
Походить із праслов'янського *sоltъvina — «багнувате місце; грузьке, кисле, іржаве болото, драговина, мочар», етимологічно споріднене із праслов'янським *sоlь — «сіль».
Дикий Нікор (біл. Дзікі Нікар) — драговина на півночі Пружанського району Брестської області Білорусі, в водозборі каналу Наревка (притока річки Нарев).
Згідно з першою, *kalina утворене від прасл. *kalъ («мокра земля», «болото», «драговина», «багно», «грязь») — через вологолюбність цієї рослини і її поширення в болотистих місцях.
Топонімічний словник-довідник 1973 року дає пояснення: назва походить від слів «в'язань», «в'язель», «в'язило», «драговина», «трясина», «болото», «заплави»; дослівно — «річка, на якій багато трясовини».
Наприклад, значення ‘трясовина, драговина’ на волинському Поліссі передають словами морóчн'а, стýбла, чáква, тлан’, у середньополіському говорі з'д'в'іж, ств’íга, драгá, на лівобережжі відповідно тóпкайе балóта.
У Шостакові Другому (Чеському) із-за бувшої колоніальноїосілості виявлено лише поодинокі новіші наймення мікрооб'єктів, як: Болоння - «надрічковий луг»; Заровеччя - «пасовисько за ровами»; Коло греблі - «сінокіс в околиці бувшої греблі водяного млина»; Підгайне - «поле неподалік гаю»; Мочари - «осушена драговина»; За мостом - «поле на місці лугу біля моста».
Урізноманітнилася її творчість і тематично, і жанрово: постали теми міста («У місті»), селянської еміграції в Америку («Nelaimingi vaikai» / «Нещасні діти», 1903) — одна з найтрагічніших у Ж., що змушує згадати твори В. Стефаника; своєрідно зринає ця тема і в образах «американців» — денаціоналізованих і обуржуазнених литовців-реемігрантів («Klampynė» / «Драговина»).
Діалектна лексика формує острівні ареали, що членують середньополіський говір на кілька говіркових груп: верхньославечанську: мармýл’ ‘наріст на дереві, на тілі’, нáмозкол’ ‘деревна заболонь’; середньоушанську: сýмеж ‘злиття річок’, óкорок ‘відземок деревного стовбура’; верхньоушанську: грýшина ‘крушина’, чередá ‘черінь грибів’; говіркову групу біля злиття річок Уші, Норині і Жерева: кул'бáка ‘наріст на дереві’, гнилýша ‘трясовина’; жеревську: шалгýн ‘плетений кошик’, сýноздка ‘поперечна глиця борони’, середньоубортську: брикýн ‘пуголовок’, бамбул’áка ‘наріст на дереві’; іршанську: чвáковина ‘драговина’, лути́ц'а ‘сосна, багата смолою’ та ін.
Ґрунтові масиви Макотерт іменують так: Діброва - «орний ґрунт на місці дубового лісу»; Чортова гора - «між'яристий горб, де ніби виринали злісні чортовії»; Бахматівка - «поле, власником якого був Бахмат»; Полуволоки - «наділи орної землі площею півволоки, що дорівнювала 8,4 га»; Середнє плесо - «рівний культивований ґрунт серед двох підвищень»; Нивки - «невеликі поля серед колишніх лісів»; Загребля - «сінокіс по другому боці греблі»; Застінки - «ділянки землі з господарськими забудовами, розмежовані так званими «стінками», тобто доріжками»; Коло Кургану - «земля поблизу старовинного могильника»; Кут - «надрічковий луг за формою кута»; Клин - «дубовий ліс у формі трикутника»; Запуст - «сосновий ліс на місці зрубу»; Між Великі липи - «поле серед липового гаю»; Лава - «кінець вулиці в напрямку до Кривич»; Гниле болото - «надрічкова драговина з неприємним запахом води»; Середня дорога - «ґрунтовий шлях серед ярів у полі»; Пастовень - «громадський випас»; Коло пасіки - «сінокіс непода лік громадської пасіки»; Десятини - «наділи орноїземлі площами десятини: 1,09 га»; Городи - «присадибні ділянки землі».
У Милостові знають іменовані місця, такі як, сільські дільниці: Шляхта - «місце осілості поляків»; Корчмисько - «околиця бувшої корчми»; Коло американця - «куток, у якому проживав селянин, який побував в Америці»; Село - «центр»; Нова вулиця; Довга лінія; Крайня; Литовка; Давня; До церкви; Лисаки; Бідинці; Бриханівка; орні ґрунти: Вузьке (Бузьке) - «у вигляді звуженої полоси»; Дзьоб - «за формою дзьоба»; Доброволька - «колись звільнена до певного часу від податків земля»; Кривуля - «наділ викривленої форми»; Кукілівщина - «колишня маєтність Кукіля»; Новини - «нивки на місці зрубу»; Плесо - «рівне низинне місце»; Поздовжнє - «масив супроти поперечного наділу»; Подоляни - «околиця у долині при дворі трьох сімей»; Прилуки - «поле неподалік лук»; Розкорчунок - «на місці розкорчованого лісу»; Середня лінія - «межа-доріжка між полями»; Середня рука - «міжпілля, поділене на руки»; Штани - «клиноподібний наділ за формою штанів»; Яречина - «яриста місцевість»; Біля Краївського; Вознюкова поляна; Волошина; Гіви; Демкове; Дякове; Жидівщина; Кацапчине; Моцаки; Радуси, Панське; Сакове; Степанкова нива; лути, сінокоси, пасовиська: Бродок - «в околиці броду»; Баранівщина - «на маєтності Барана»; Витрище - «місця з витрами - шматками неякісних угідь»; Під курганом - «неподалік кургану»; За річкою - «за лівим берегом Стубелки»; Коло криниць - «у напрямку криничних джерел»; Сорока - «у надрічков'ї, де ніби в заростях водились сороки»; Ясний луг - «незатінений заростями простір»; болота (осушені, заливні): Римиза - «колишня драговина з римами - моховими купинками»; Погибель - «трясовина, поглинаюча тварин, людей»; Сліпий луг - «затінене заростями ямисте болото»; Вирва - «В околиці глибокої ями»; За криницею; ліси (існуючі, утрачені): Ревники - «ніби від слова ревка - ялиновий бір, хоч можливе теж зіставне ревень - яма на болоті, де водиться риба»; Нова діброва - «молодий дубовий лісок»; Березник - «березовий гай»; Білоусів; Казенне; Козакових; Мороза; Посадка - «за приналежністю до власників»; горби, урвища тощо: Лисоха - «висота з оголеною вершиною»; Курган - «старовинний могильник»; Крейдянка - «висотний кар'єр крейди»; Глибокий рів; Джерело; Яруга.
У драговини
Опинившись у самому серці Диявольських драговин, злочинці змушують пасажирів тягти важкі сумки з грошима.
І це буде, зважаючи на поганий час тривалого борсання в засмоктуючій драговині непевності, все ж щось реальне».
Але, судячи з усього, найбільш до вподоби росіянам драговини.
Хоча, здавалося б, ґрунт цей не обіцяє партійним ідеологам особливого комфорту – навколо суцільні ями та драговини, які доводиться мистецьки маскувати.
Тому, на думку британця, потенційно прибутковий тут туризм «застряг у драговині» та залишається, за словами професора з Лондона, «на рівні радянських часів».
Ото романтика буде, якщо рушимо дорогою, прокладеною по драговині!
Так і хочеться сказати: Україно, стережись – політики йдуть до тебе, і вони, навіть найпрогресивніші, занурюватимуть тебе в таку драговину і темряву, куди світло розуму навряд чи дістане.
Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка.
Народний академік, як відомий щуролов із середньовічної казки, награючи на сопілочці солодкі трипільські мелодії, завів багатьох громадян у драговину нового імперського псевдоісторичного міфу, що кличе українців до чергового єднання в Російській імперії для подальшого протистояння "нецивілізованому світу".
Відшукавши на карті Переяслав, розташований південніше Києва, зрозуміємо, що вислів: "слугувала придатком південного князівства Переяславського" - є грубою натяжкою або, простіше кажучи, вигадкою, бо "придаток" лежав за тисячу кілометрів у непрохідних драговинах і нетрях, а до того ще й за чернігівськими володіннями.
Населяє озера, луки, драговини, болота.
Через драговину була прокладена кладка.
Населяє вологі луки, болота, драговину.
Село оточене драговиною, дрімучими лісами поміщика Уварова.
Населяє болота, драговину і береги озер.
Населяє болота, драговини, як правило, пов'язані зі сфагнумом.
Лісами вкрито 70% теренів, 18% займають драговини.
Вздовж Нарева на низинних проточних драговинах зустрічаються ділянки ялинників і широколистяних лісів.
На території пущі драговину не осушено, переважають гіпново-осокові асоціації.
Населяє вологі луки, береги струмків, краї боліт, драговини, багаті болота.
У драговинах і буреломах Серебрянського лісництва будують дивно складні дерев'яні містечка бобри.
Основний район розселення мікроктенопом — це тропічні драговини та болота західної частини Центральної Африки.
Видобуток руди здійснював легендарний коваль Ілмарінен: "З чорних вод, із драговини
Караванники приводять дворфів до корабля і допомагають витягнути його з драговини.
Серед драговини — єдина в Білорусі ділянка з білої ялиці.
Високостовбурні ліси з слабкорозвинутим підліском і непрохідні незаймані хащі чергуються з луками і драговинами.
У 1968 частину драговини в Пружанському і Свіслоцькому районах було оголошено гідрологічним заказником «Дике».
Населяє болота, драговини й затоплювані місця, як правило, на базово багатих ґрунтах.
Типові місця проживання фламінго — лагуни морського узбережжя, острови й солоні драговини на берегах озер.