Found 1 exact results, 15 similar matches.
Грамофо́нна платівка (пластинка), вінілова платівка, (грамплатівка, грампластинка, вініл) — аналоговий носій звукових даних для відтворення на програвачі вінілових дисків (обертовому столі), де звук зберігається в рельєфі кругових доріжок диска у вигляді ви́гравійованої або відтиснутої спіральної борозенки (або пари борозенок — для стереозвуку) різної ширини, яка відповідає звуковим коливанням.
Знімки з цієї серії використовувались для оформлення конвертів пластинок Всесоюзної фірми грампластинок «Мелодія» з авторськими піснями в 1970-х роках.
Важкі вінілові диски розміром з грампластинку зробили крок вперед у якості зображення, але були набагато дорожчими за відеокасети і пізніші DVD.
За 1966 було продано близько 13 мільйонів грампластинок.
Євген Федоров часто записувався на грампластинки і компакт-диски.
В домашніх оселях казанівчан з'явилися телевізори і лампові радіоли з грампластинками, холодильники і електропраски.
На концертах збирались напівпорожні зали, а в Австралії йому навіть відмовили в запису грампластинки.
У 1986 році хор під його управлінням здійснив запис грампластинки, де вперше були озвучені авторські твори Іонафана.
Записувалася на грампластинки фірмами «Артистотипія» (Київ, 1914), «Бека» (1914), «Брунсвік» (1922), «Віктор» (1920-1930-ті роки) та ін.
Наспівав на грампластинки фрагменти з опер російських та зарубіжних композиторів, а також українську народну пісню «Ой важу я, важу» (обр. О. Чишка) та романс Лисенка «Доля» на слова Т. Шевченка.
Пісня вперше була записана на грампластинку в 1932 році в англійською звукозаписною компанією «Колумбія» (англ. Columbia), наступний запис відбувся тільки через рік в Варшаві, на студії фірми Сирена Электро (Syrena Electro).
по-перше, підвищення загального культурного розвитку людини, яка прийшла навчатися вокалу, прилучення її до найкращих зразків світової класики, підбір відповідного репертуару, прослуховування та аналіз виконання творів на грампластинках і відвідування концертів;
Сажа, яку раніше люди знали як неприємну кіптяву, стала важливим технічним продуктом для хімічної промисловості — напівфабрикатом для виготовлення автомобільних камер і покришок, гумового взуття, фарб, ізоляційних матеріалів, грампластинок та багатьох інших виробів.
Велика колекція грампластинок і магнітофонних записів з піснями, романсами, аріями у виконанні Забейди-Сумицького білоруською, російською, чеською, українською, польською, німецькою, італійською, іспанською, фінською та англійською мовами зберігаються у фондах Білоруського державного архіву кінофотофонодокументів (БДАКФФД).
Упорядник кількох літературно-музичних програм на грампластинках і компакт-дисках (у тому числі фортепіанних п'єс І. О. Дунаєвського до драм М. А. Булгакова, 1993), а також компакт-диск дисків пісень ціліноградського барда Віктора Мільто (2004) та власних композицій.
Протягом 1940-х років ці пісні були видані велиуою кількістю грампластинок на 78 обертах, головним чином у США у супроводі оркестрів під управлінням композитора Жака Метехена (Jacques Météhen, 1903—1986) і майбутнього директора консерваторії в Сан-Франциско Робіна Лауфера (Robin Laufer).