Found 12 exact results, 23 similar matches.
А російське слово хвоя» українським - «глиця».
Пожежа може йти низом, коли горить трава, глиця і гілки.
Глиця тримається на дереві протягом 2–3 років.
В Південній Кореї глиця сосни Тунберга обмежено застосовується при приготуванні печива і безалкогольних напоїв.
Листки голчасті (глиця), зібрані попарно із спільною білою оболонкою біля основи, 7–12 см завдовжки, темно-зелені з білими цятками на кінчиках.
Найбільші праві притоки: Глиця, Безіменна, Коза, Супрунка, Роська, Молочна, Торц (Торч), Тарган, Черня, Салиха, Котлуй, Киндюха, Стара Синиця, Соковиця, Ризінкова, Поправка, Хоробра, Перезовиця.
Окрім того на картині зображено інші дерева й кущі: лаврові кущі біля Зефіра, миртовий кущ за Венерою, а також хвойні рослини (можливо тис), шишки й глиця кипарисів.
Як ми вже розповідали, верхові пожежі дуже небезпечні (низові - горить трава, глиця, їх можна зупинити оборюванням; верхові - горить від крони до крони, їх зупинити практично неможливо)
На 52 гектарах вирували верхові пожежі (низові - горить трава, глиця, їх можна зупинити оборюванням; верхові - горить це від крони до крони, їх зупинити практично неможливо) – найбільш небезпечні.
На 52 гектарах вирували верхові пожежі (низові - горить трава, глиця, їх можна зупинити оборюванням; верхові - горить це від крони до крони, їх зупинити практично неможливо, – ред.) – найбільш небезпечні», – йдеться у листі Держлісагентства.
Діалектна лексика формує острівні ареали, що членують середньополіський говір на кілька говіркових груп: верхньославечанську: мармýл’ ‘наріст на дереві, на тілі’, нáмозкол’ ‘деревна заболонь’; середньоушанську: сýмеж ‘злиття річок’, óкорок ‘відземок деревного стовбура’; верхньоушанську: грýшина ‘крушина’, чередá ‘черінь грибів’; говіркову групу біля злиття річок Уші, Норині і Жерева: кул'бáка ‘наріст на дереві’, гнилýша ‘трясовина’; жеревську: шалгýн ‘плетений кошик’, сýноздка ‘поперечна глиця борони’, середньоубортську: брикýн ‘пуголовок’, бамбул’áка ‘наріст на дереві’; іршанську: чвáковина ‘драговина’, лути́ц'а ‘сосна, багата смолою’ та ін.
Серед них поетичні: «Глиця» (1994), «Мефістофель у Чорнобилі» (1994), «Вересневі стодоли» (1998), «Освідчення» (1999), «Неприкаяність» (2000), «Гарячий вітер» (2003), «Вибране» (2004), «Хіба я знав, що так любити можна» (2006; 2008, вид. 2-ге, доповн.), «Тітко Насте, Вашими устами я до всього світу говорю» (2007), «Нурт» (2007), «Голос спаленої трави» (2008), «Сонячною крапелькою крові» (2009), «На берегах моєї долі» (2011), «У Надсонову ніч» (2011), «Живу на долонях у матері» (2013), «Неминучість» (2014), «У стигмах болю» (2015), «Щось загнилось у нашім королівстві» (2016), «За колом — коло» (2019); прозові: трилогія «Останній лелека» (1996), «Западня для Івана Денисовича» (2012), «Петля для коханої з оптимістичним зашморгом» (2015), «Тече вода каламутна, або На босу ногу чоботи не жмуть» (2020); сатирична: «Глупаковичі як дзеркало» (2014); публіцистично-документальні: «Те, що минуло не минає» (2014), «Любов і гріх Великих Кліщів» (2014), «Жорно» (2017).
Вогнища горять у кварталах молодої глиці.
Повітря між високих сосон чисте, навіть у запиленій залі засідань пахне глицею.
Активісти принесли очільникові міста Геннадієві Кернесові вінок із паркової глиці.
Тут усе по-справжньому: і ялинкові іграшки, і пахощі зеленої глиці, і хор маленьких колядників.
Пам'ятаймо: за Онезьким озером, поблизу Біломорканалу, у прямокутних ямах під сосновою глицею лежить інтелектуальна еліта – українське «розстріляне відродження».
Шовкові топи й сукні колекції рясніють розсипом хризантем, зображенням латаття і глиці.
А щоб хвиля магії накрила усіх-усіх, санчата облетіли місто, повітря над яким уже пахне глицею та мандаринами.
Затям собі, - і замолю Твоє обличчя... глей і глицю, І цю дорогу дорогу, Де в сні старім про Остряницю Чорніє груша на снігу”.
І нехай замість вогнища буде камін/казанець з фондю/свічки з ароматом глиці/чашка какао – старі історії лишаються з нами.
Скільки б не волали захисники природи, що на кілька новорічних тижнів можна поставити і штучну ялинку, аби зберегти справжні, щороку в оселях в цей час вже пахне глицею.
І тільки потім, через деякий час, наступає неперевершене відчуття солодкуватого смаку і духмяного запаху березового листя, соснової глиці, що плавають на поверхні води, і моху, яким щільно заріс із середини дерев'яний колодязний зруб.
Вони ще товпляться на брудному снігу перед брамами залитих ілюмінацією палаців, зазирають у розпашілі вікна і сподіваються, що з хвилини на хвилину їх покличуть досередини, у пропахле ялинковою глицею тепло, до столів, що вгинаються від усякої святкової всячини.
І тепер, коли я почав пробігати милю за милею, вкладаючись у шість хвилин, о тій порі, коли ранкове сонце оточувало сяйвом глицю навіть найвищих сосен, я запитував у себе: "А якби раптом знайшовся спосіб відчути те, що відчуває спортсмен, якщо насправді ти не є спортсменом?
Візерунок закладали вручну, або за допомогою тонкої палички («глиці»).
Хво́я, іноді гли́ця — видозмінене листя багатьох голонасінних (хвойних) рослин — сосни, ялини, туї тощо.
Вживані для плетіння сит маленькі верстати називалися кросонка́ми, а використовувана замість човника дерев'яна голка — глицею.
Обгризаючи стовбури молодих дерев та весняні пагони, жуки пошкоджують бруньки та глицю.
Ґрунти бідні, кислі, із підзолистим профілем, що зумовлено повільним розкладом глиці в умовах холодного клімату.
Тенета можуть слугувати і лігвом для павука, але іноді влаштовуються спеціальні кубла, замасковані піщинками, шматочками ґрунту і глицею.
Було створено низку практичних рекомендацій для боротьби з комахами – шкідниками кореневої системи сосни, листя, глиці, стовбурів лісових дерев.
На карті Шуберта 1868 р. позначено винокурню в селі Довжок, що знаходилась на правому березі річці Глиці у північно-східній окраїні села.
Дещо відмінною була конструкція гуцульської борони: окрім двох крайніх глиць (вони в гуцулів називались хребетниками), посередині було ще дві коротших глиці-хребетники; валки називались естиками, всього їх було шість; у місцях перехрещування хребетників з естиками простромлялися залізні зубці — чопи.
Згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, українська борона складалася з двох глиць — поздовжніх брусів, до яких кріпилися кінцями валки (бильця) — поперечні бруски, на валках кріпилися зубці.