Found 10 exact results, 40 similar matches.
Вудильник - це глибоководна риба, довжина якої сягає 150 сантиметрів, а вага - до 50 кілограмів.
Вперше страшна риба-вудильник потрапила в об'єктив відеокамери на глибині 580 метрів.
Морський чорт (Lophius piscatorius) або вудильник звичайний – риба родини вудильникових.
До того часу, коли вудильник закінчує обід, він гине, мабуть, від втрати сил.
Підманюючи здобич, цей вудильник поступово присуває «приманку» (еску) до величезного рота і в потрібний момент заковтує жертву.
Морський чорт, або вудильник звичайний, жабун рибалка (Lophius piscatorius) — риба родини вудильникових, єдиний представник роду у фауні України.
Іхтіологи, що взялися вивчати викинуту рибу, цікавилися явищем біофлуоресценції, тому вирішили перевірити чи не флуоресціює й отриманий ними вудильник.
Серед експонатів — нижня щелепа кашалота, череп косатки, тазові кістки, хребець і ребро фінвала, південний морський котик, пінгвіни, альбатроси, риба-вудильник, риба-причепа і раковини молюсків.
Захопивши таку велику здобич, вудильник не може її випустити завдяки будові своїх зубів, і йому нічого не залишається, як продовжувати заковтувати рибу, яка прагне звільнитися з капкана.
До числа консументів-хижаків, що мешкають в прибережних водах над піщаним дном, належать такі небезпечні для людини види риб як морський кіт-хвостокол, морський скорпіон (морський дракон, змійка), морський чорт (вудильник), а також звіздар.
Вчені-океанологи виявили на дні незвичайну рибу-вудильника, яка для пересування використовувала плавники, як ноги.
Вчені науково-дослідного Інституту Монтерей Бей оприлюднили відео, на якому вперше за історію науки знято рибу-вудильника на глибині 580 метрів.
"Саме цей вид риб-вудильників зустрічається у природі найменше", - говорить Брюс Робінсон, головний науковий співробітник науково-дослідного Інституту Монтерей Бей Акваріум.
Американські вчені з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) виявили рідкісну рибу-вудильника, яка пересувається на плавниках, як на ногах, пише Inner Splendor.
Американські іхтіологи вперше виявили у глибоководного вудильника наявність одночасно біолюмінесценції та біофлуоресценції.
У травні 2021 року на узбережжя Каліфорнії було викинуто тіло мертвої самки вудильника Himantolophus sagamius.
І хоча два типи світіння можуть зустрічатися одночасно, у глибоководних риб-вудильників здатність до флуоресценції не реєстрували.
А на більших глибинах, де темно і живуть глибоководні вудильники, джерелом синього світла може бути сама біолюмінесценція.
Вудильникові (Lophiidae) — родина променеперих риб ряду Вудильникоподібні (Lophiiformes).
Вуди́льник чорночерво́ний (Lophius budegassa) — риба родини вудильникових.
Ceratioidei або глибоководні вудильники — підряд костистих риб ряду Вудильникоподібні (Lophiiformes).
Всі глибоководні вудильники характеризуються дуже різко вираженим статевим диморфізмом.
Рекреаційний курорт Науте — привабливе місце для пірнальників, вудильників і любителів тварин.
Досконала петля (англ. Angler's Loop Angler's Loop — «петля вудильника») — незатягувана петля.
Величезні втрати внаслідок поїдання ікри і личинок хижаками компенсуються у вудильників дуже великою плодючістю.
Відомий випадок, коли на самці вудильника виявляли одразу трьох самців, що присмокталися.
Наприклад, малорухомі глибинні риби-вудильники мають світний орган, який являє собою залозу, заповнену слизом.
Жадібність вудильників часом призводить до загибелі не тільки їхньої жертви, але і їх самих.
Дорослий самець вудильника дрібніший за самку і живе він, присмоктавшись до її живота або голови.
Час від часу цей диморфізм набуває крайніх проявів — самець редукується до паразитичного придатка на тілі самки (глибоководні вудильники).
На відміну від інших глибоководних вудильників галатеатаума полює, мабуть, не в товщі води, а лежачи на дні.
Іноді на поверхні знаходять мертвих вудильників із заковтнутою рибою, що перевищує їх за розмірами більш ніж в два рази.
Дорослі вудильники забарвлені в темно-коричневий або чорний колір, їх тіло зазвичай голе, і луска є лише в окремих видів.
Справа в тому, що усі вудильники мають чорний або темно-коричневий колір і тому не помітні на дні.
З риб з'їдаются (переважно в північних водах) морські окуні, алепізаври, корифени, скати, дрібні акули, тріскові, глибоководні риби — макруриди і вудильники.
Розривні щелепи (англ. Ripjaws) — водна істота виду воллан, яка має схожі на людські тулуб і руки, голову риби-вудильника і риб'ячий хвіст.
Іхтіологам трапилася викинута на поверхню з глибин океану самка вудильника (так, та сама, що з «ліхтариком» на голові).
Перший промінь спинного плавця витягнуто у довгу тонку нитку, забезпечену фотофорами; за його допомогою хауліоди, подібно глибоководним вудильникам, подманюють здобич до пащі.
Вудильника H. sagamius живим спостерігали лише одного разу, але немає задокументованих свідчень про те, яким саме кольором світиться ця тварина.
Світний орган, розташований над пащею, приваблює допитливих тварин, які підпливають до вогника і попадають у пащу хижака, а вудильнику залишається тільки зімкнути щелепи.
Їжу меламфаєвих становлять різні планктонні безхребетні, в основному дрібні ракоподібні, а самі вони поїдаються у свою чергу більшими глибоководними хижаками, зокрема рибами-вудильниками.
Самці інших шести родин глибоководних вудильників, мабуть, ведуть вільний спосіб життя, але не виключена ймовірність, що й вони в період нересту тимчасово прикріплюються до самок.
Шлунок самок глибоководних вудильників здатний дуже сильно розтягуватися, завдяки чому вони можуть заковтувати і перетравлювати дуже велику здобич, нерідко перевершуючу їх по своїх розмірах.
Це справедливо для риб-вудильників (Lophiiformes), у яких передній промінь спинного плавника перетворився у щось на кшталт вудки, якою вони приманюють менших рибок.
Порівняно із A- та B-ланцюгами інсуліну C-пептид є значно більш варіабельним у хребетних тварин, його довжина коливається від 28 (у корів) до 38 у представників родини Вудильникові.
У той час як інші вудильникоподібні мешкають на дні або, в небагатьох випадках, біля поверхні, ці вудильники постійно живуть на великій глибині, мешкаючи у відкритому океані в товщі води.
Тож флуоресценція або біолюмінесценція допомагає виділити себе, зробити помітнішим та підсвітити собі при полюванні або ж привабити світлом жертву, як це роблять деякі риби-вудильники.
Личинки глибоководних вудильників зустрічаються лише в тропічній і помірно теплій зонах Світового океану, що лежать між 40° пн.ш. і 35° пд.ш. і обмежених літніми ізотермами 20°С в поверхневих водах.
Percomorpha — велика клада новоперих риб, найпопулярнішими представниками якої є скумбрії, морські іглиці, морські коники, бички, цихліди, камбала, палтуси, губані, окуні, йоржі, судаки, ставриди, вудильники та риба-місяці.
У чотирьох родинах глибоководних вудильників (Caulophrynidae, Ceratiidae, Neoceratiidae і Linophrynidae) існують абсолютно незвичайні відносини між статями, що не зустрічаються серед інших риб і невідомі для хребетних тварин.