Found 0 exact results, 12 similar matches.
Отоді й проросли щедрими врунами олігархи, збиваючи центи з неймовірною швидкістю.
Інна Богословська, кандидат в народні депутати від Партії Регіонів: А Вы врун.
Обидва записали куплети для треку «Врун-врун», а Дорн також залетів на пісню «Обоюдного счастья».
Поліщуки ж виходили до схід сонця родинами в поле, вмивалися росою, снідали серед збіжжя, а коли підсихала роса, качалися по врунах.
При пранні вруну одягайте спеціальні рукавички, а після — добре вимийте руки під протічною водою.
Вона містить сім нових версій пісень за участі запрошених виконавців, зокрема трек «Врун-врун» з куплетами alyona alyona та Івана Дорна.
Після випорожнення обойми барабан обертається вруні до тих пір поки скінчаться всі 400 набоїв.
Опільські пагорби, порослі кучерявими лісами і смарагдовими врунами нив вабили око і тішили душу.
Також автор передмов до збірки Михайла Ореста «Пізні вруна» (Мюнхен, 1965); 2-го видання антології Олекси Коваленка «Українська муза» (Буенос-Айрес, 1973); 1-го тому «Творів» Юрія Клена (Нью-Йорк, 1992) тощо.
Численні публікації в армійській, місцевій та республіканській пресі, серед яких — у журналах «Україна», «Прапор», «Соціалістична культура», газетах «Літературна Україна», «Сільські вісті», в збірках та альманахах «Горизонт» (1976—1983), «Вітрила-77» (1977), «Вруна» (1978), «Квітни, земле моя» (1985) та ін.
Серед тих хто творив спераючись на німецьку музичну традицію були Отамар Шєк (опери, інструментальні та хорові твори, писав під впливом композиторів Шумана та Вкльфа), Герман Зутер (ораторії, симфонії), Ф. Андре, В. Курвуазьє, Г. Песталоцці, Ф. Врун, К. Бек (6 симфоній, 2 кантати, концерти), Г. Хіллер, В. Фогель, А. Метінгер, Т. Кельтерборн, В. Буркхард, Т. Зутер, Ж. Вільдбергер.
Автор поетичних збірок «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господа» (1952), «Пізні вруна» (посм. 1965); перекладів «Вибрані поезії» С. Георге (1952), «Вибрані поезії» Р. М. Рільке, Г. Гофмансталя, «Антологія німецької поезії» (1954), «Антологія французької поезії» (1954), «Поезії» Леконт де Ліля (1956), «Сім німецьких новел» (1962); редактор збірника спогадів про М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмару «Безсмертні» (1963).