Found 34 exact results, 1 similar matches.
Як ти це міг видіти?
Відтак і бюджет має видіти, скільки нам треба на життя, а скільки на розвиток.
“Будеш видіти старшу жінку – поможи їй”.
Високо сходити, далеко видіти!
А він: "Нє, видіти не можу тих полуниць".
Будемо тільки видіти, коли — за два, три чи чотири роки.
Від праслов'янського [i] (видіти, вира, лисиця, читати, шипіти, шити).
Мне вчили так: “Митьку, йдеш по вулиці, будеш видіти чоловіка – кождому поклонися: “Слава Ісусу Христу!”
То інше діло чути рідне слово, видіти народноє дійствіє»….
"Але будеш видіти, що всім розказуватимуть, що не закон поганий, а погано не виконувати закон.
Так, атематичними були дієслова *viděti («бачити», «видіти»), *gorěti («горіти») та деякі інші
У всіх слов'ян «слухати», «чути» означало також «передчувати», «відчувати», а «бачити» — «розуміти»; не випадково «відати» етимологічно споріднене з «видіти».
бувати (до бути), живати (до жити), знавати (до знати), пивати (до пити), чувати (до чути), видати (до видіти), їдати (до їсти), їжджати (до їздити).
Із приводу ролі Д. Зубрицького у переході Я. Головацького на москвофільство М. Возняк писав: «Зубрицький мусив видіти в Головацькому людину талановиту, енергійну й метку.
А ті хлопці під вікнами товчутьсі, дуже хтять видіти, чию булочку найскорше вхопить собака.
– Або видіти вістового, що, опоясаний ременем з штиком, перебігав з урядовими письмами босяком по кам'яних хідниках.
А Йовжка узяв дзеркальце та й каже: “Люди, а знаєте, прийде час, коли отак будуть люди сидіти під деревами, мати такі дзеркальця, будуть видіти Америку і говорити з Америков”.
Варт було видіти, як усе справно йшло, як без гомону і затримки подавали страви, зміняли посуду.
Як вони прийшли – то треба було знати і треба було видіти, як діяла пропаганда: “Всьо ваше!”
"Одпадало йому все м'ясо з підборіддя, і зуби нижні вигнили всі, і щелепа підборіддя перегнила, і було видіти навіть гортань", – описував хроніст.
А о 8 вечора з'явився в ратуші у бургомістра генерал Павлов і сказав: “Я не хочу вашої контрибуції навіть видіти, не те що відбирати: “Я хотів жителям Черновець дати відчути те, що відчували жителі Кам'янця-Подільского, коли там австріяки накладали контрибуцію”.
[9] Дехто думає, що Солунські брати самі вибрались до Риму, але записка в Житії: «Оувідів же такова мужа апостолик Никола посла по ня, желая видіти я», говорить, що Папа, довідавшись про напружені відносини поміж ними й баварськими духовними, покликав братів до Риму.
Гадаю, що трудно не видіти суспільної донеслости науки, котра, з одної сторони, підносить убогого і матеріяльно, і морально, а з другої – каже кожде єго право свято шанувати, накладає на всіх тяжкий обов'язок ратувати го в крайній біді, навіть з власною великою жертвою.
– Львів : [б. в.], 1997:воздух, вон (геть), видіти, игла, многі, жолудок, звізда, будуще, обув, лічитися (лікуватись), мерзкий, мовня (блискавка, рос. молния), мóлодіж, оба, об'явити, пляс, портки, свекла, сверщок, смотрити (пильнувати), товпа, хоть шаром покоти, улій (вулик), хромий.
Буковинський декан отець Іван Ших так писав про свої враження від приїзду Андрея Шептицького на Буковину в травні 1900 року: «Кому лучилось хоч раз видіти ту імпонуючу личность або хто мав нагоду довгий час з ним перебувати, тому лишить ся завсіди в пам'яти милий образ того святителя.
Спробу такого повернення я зробив у своїх книгах «Діяння небожителів» (поетичний епос) і «Тетрамерон» (новели), що вийшли нещодавно у луцькому видавництві «Ключі»: бόльниця, бистрий, враг, воздух, видіти, власть, врем'я, вперве, глуш, двірець (палац), дівочка (дівчина-підліток), жара, зяб, колокíл, криша, краска (фарба), лар (скринька), ликувати (радіти), лучистий, много, но (але), новість, обув'я, одвіт, оружно, охотник, письмо (лист), п'ятнований, родителі, скот, строїтись, судьба, часть і т. ін.
Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок : у 2 ч. – К. : Наук. думка,1984: будьто (нібито), вбути (взути), видіти, вітчина (шинка), вкусний, власть, волнуватися, врем'я, всегда, дальше, ділати, добавити, желати, женщина, зажигати, запад, звено (кільце ланцюга), зябнути, ігла, каждий, кушати картошку, кожа (недублена шкіра), корка (шкуринка), коротати вік, коснутися, красавиця, красити, кузнець, місто (замість), много, немніжко, платок, плохо, пословиця, поспорити, приліжно (старанно), протів, пустяки, ранше, розговор (говірка), розличити, розсипатися вдребезги, рощитатися, свадьба, спорити, спрятати, страда, строїти, струя, суматоха, также, тогда, топливо, тотчас, требовати, тряпка, тучний, участок (ділянка), хворост.
Сердечно від того болію, що недалеко від мене їдеш, а я не можу очиць твоїх і личка біленького видіти, через сей листочок кланяюся, всі членики цілую люб'язно.
Від праіндоєвропейського *ē (довгого е): прасл. *viděti («видіти», «бачити») — лат. vīdēre; прасл. *sěděti («сидіти») — лит. sēdēti і лат. sīdēre; прасл. *zvěrь («звір») — лит. žvėrìs і грец.
Мені зустрінуло ся видіти в однім селі, як паробоцтво серед тріскучого морозу купало три баби в йорданьскій воді, котрих подозрівано в цілом селі о тоє, що они суть чарівницями та що відбирають молоко коровам».
"Перший раз на Україні довелося мені після 12-літньої військової та воєнної практики видіти на стійці озброєного стрільця, який повнив службу босий, – описував побачене вояк Осип Левицький.
Дієслова фізичної дії і стану: siedzieć («сидіти»), spać («спати»), widzieć («бачити, видіти»), słyszeć («чути»), pić («пити») тощо; Дієслова фізичної діяльності: szyć («шити»), mleć («молоти»), pisać («писати»), uczyć («вчити») тощо; Дієслова психічної діяльності: chcieć («хотіти»), myśleć («думати») тощо.
невелика група дієслів недоконаного виду з суфіксами -ва-, -а-, утворених від основ недоконаного виду: бувати (до бути), живати (до жити), знавати (до знати), пивати (до пити), чувати (до чути), видати (до видіти), їдати (до їсти), їжджати (до їздити).
При цьому *ē після палаталізованих задньоязикових приголосних перейшов не в «ять», як в інших позиціях, а в [a]: *vidēti («бачити», «видіти») > *viděti, але *krikēti («кричати») > *kričati/*kričeti, а також слово з різними рефлексами того ж звука *bēgēti («бігти») > běžati («бігти», «біжати»).
Слово ідол через церковнослов'янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької; грец. είδωλον («подоба, образ») зводиться до грец. ίδεῖν («бачити»), спорідненого з лат. video («бачу») й укр. ви́діти.