Found 11 exact results, 30 similar matches.
Щоби врятувати вибалок, який має площу в 636 гектарів, його визнали ландшафтним заказником іще 2007 року.
Територія району вкрита густою сіткою балок та вибалок стоку — і характеризує долинно-балочний тип розділу.
Ділянка та вибалок балки Маячка мали номери ППМ-78-557 та ППМ-79-557 відповідно.
Кожен вибалок він знав, кожну заплаву і кожну рогозину…боліли вони йому ці висівські береги», -говорив про нього В.Погрібний.
Одночасно з Балкою Маячка, цей документ також переводить до державних заказників і об'єкти Ділянка балки Маячка та Вибалок балки Маячка.
Одночасно з Балкою Маячка, цим-же документом проголошуються пам'ятками природи і Ділянка балки Маячка та Вибалок балки Маячка — окремі природоохоронні об'єкти, що знаходяться неподалік об'єкту Балка Маячка, їх місцезнаходження: «Учгосп Самарський, залізничний пост № 42, перший південний вибалок» та «Учгосп Самарський, залізничний пост № 42, другий південний вибалок» відповідно.
Це такі слова, як: вареники, сніданок, галушки, паляниця, борщ, корж; смуга, вибалок; мрія; козачок, козацтво; баритися, очолити, линути; кремезний, розкішний, чарівний.
Територія урочища являє собою вибалок високої гряди Подільської височини, що утворює в даному місці мальовничий ландшафт, типовий для центрального Поділля, розчленований великими балками.
Гребнів (Combe, від староанглійського coomb — «яр», «байрак», «вибалок», зближеного у вимові з comb — «гребінець») — більшість населення якого складали люди, а гобітівська меншина займалася сільським господарством.
Серед місцевих назв особливе місце посідають назви місцевостей — Зельманка (по назві двірської корчми, у якій мешкав жид Зельман), Вибалок (середня частина гміни), Загроднікі (поблизу колишнього фільварку).
До складу власне української лексики належать слова, що означають місцевість: вибалок, гай; час: щодня, година, щогодини; відносини між людьми, суспільні явища: рада, громадянин, урядовець, панування, володар, глитай; явища природи: кисень, повітря; побут, страви: очіпок, клуня, сніданок, вареники, галушки, паляниця; назви тварин: курка, лоша, качка, каченя, курча, цуценя; назви ознак, якостей, процесів: коханий, яскравий, чарівний, гартувати, лаятися.
Синіють терикони, як шоломи, За вибалками, ген, у далині.
На територіях, які належать громадам – а це лісисті гори, яри та вибалки – випалювання теж не має жодного розумного пояснення.
Червоном'якотні яблуні люблять вологі вибалки і низини, там вони показують найвищу врожайність.
Кваліфіковані інженери, вчителі, ба, навіть менеджери й економісти, гамують амбіції й ідуть прибирати яри та вибалки міста від сміття, фарбувати паркани, мести вулиці.
Його виконали тієї ж ночі в якомусь вибалку на околиці міста.
І показує атмосферу застиглого розмислу, неначе Бога, що допіру тут побував і полишив ці поля, гори чи вибалки, аби люди відчули, володарями яких скарбів, естетичної вишуканости вони є.
Дідунь мій, коли вдома заходила мова про відпочинок чи далекий і міфічний морський курорт, знав завжди щось таке з перцем докинути, мовляв, найкращий курорт для нас селюків, ген, на городі з сапою чи кинути на хвильку косу, вскочити у ставок, упірнути спітнілою кучмою в багно, та знову кости, косити…Або ж пасти худобу в байраках та вибалках і слухати плач степової чайки, яка неначе тужить за своїми далекими морськими родичами…Чи раненько по росі, після літньої грози, майнути через долину до лісу за запахом суниць і щойно вилізлим з під пнів боровиками…
Вони будували хати переважно у вибалках.
Схили вибалки вкриті мішаними лісами , та кам'яними валунами .
На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я.
Село розкинулось у вибалку по якому протікає річка Студениця .
Балка має неймовірно складний рельєф, вона повністю порізана струмками й вибалками.
По ярах та вибалках було багато джерел із смачною, чистою водою.
Із заходу, сходу та півдня селище оточують ліси, що розкинулися на схилах вибалків.
Поля порізані ярками і вибалками, що впираються у великі і незначні лісові масиви.
На світанку сотня «Берези» перебувала у вільховому чагарнику вище села Баківці, щоб вибалками пробратись до села.
Поле бою за Березною з боку Десни майже рівне, з невеликими вибалками та долинами.
Природна байрачнолісова рослинність збереглася місцями по тальвегах і схилах балок і вибалків, які входять до складу річкової долини.
Існують інші версії щодо походження назви: від птаха кулика; від давньоруського слова «кулич» — місце з ярами та вибалками.
Назву отримав за назвою одного з вибалків у системі балки Жидової, хоча територія заказника охоплює всю цю яружно-балкову систему.
Нині від хутора Сочеванов залишилися лише відголоски у назві прилеглого до Осикуватого вибалка озерця Сичів став та руїни колишньої сільської греблі.
Глибокі яри називають яругами і крутоярами, яри з похилими схилами — балками, порослі лісом яри — байраками, невеликі яри — виярками, пере́ярками, при́ярками, вибалками.
Край лежить у лісостепу, умови його сприятливі для розселення: тут чергуються галявини, проліски, яри, здолинки, луки і вибалки, по яких протікають річки і струмки, б'ють джерела.
В минулому тут у вибалках і байраках на луговинах водилось багато диких тварин, серед них бики-тури (самці дикої степової корови), на яких полювали місцеві мисливці і навіть кияни.
Природна байрачнолісова рослинність майже повністю знищена (2—4 стадії дигресії), невеличкі її ділянки збереглися тільки по тальвегах і схилах балок і вибалків, які входять до складу річкової долини.
Одне з них, яке виділялося найбільшими розмірами, так званий Маріїн дуб, або дуб Мазепи, що ріс у вибалку неподалік дзвіниці Миколаївської церкви в 1934 році підпалила блискавка і він згорів.
Зручна місцевість — каньйоноподібні річкові долини, численні яри і вибалки, м'який клімат — сніжна зима, жарке, але не посушливе літо, родючі ґрунти, багато лісу, води — усе це сприяло тому, що здавна тут почали селитися люди.
З болотистої вибалки Рутка витікає струмок Вовчків і яскравою стрічкою між двох пагорбів з північного заходу на південний схід протікає через усе село, вибігає на поле оминає урочище Ярмівку і, протікаючи уже лісом, впадає в річку Серет.
Центральна частина острова вкрита лісами, утворена вона невисокими вибалками гірських масивів, порізаних глибокими й родючими долинами, багато які з них увінчані конусами бокових жерл Суфрієра, на зразок долини Месопотамія і піку Бономм (970 м), що обмежує її з півночі.
При підйомі елементів рельєфу особливу увагу приділяється підйому на карті зображенню тих елементів місцевості, які можуть бути укриттям для захисту від зброї масового ураження (як природні елементи — яри, вибалки, круті схили скель, так і елементи штучного походження, зазначені на карті чи збудовані після її друку, про які є дані — завчасно збудовані укриття, елементи довготривалої фортифікації, системи підземних комунікацій, тощо).