Found 10 exact results, 8 similar matches.
А от гра «Важниця» навчає українській мові.
«Важниця» – це рідкісне українське слово, яке означає «важлива справа».
Презентація молодіжної пізнавальної гри "Важниця".
Важниця — спеціальне приміщення з контрольними вагами на торгах.
В аудіоподкасті також звучатимуть історії про гру «Важниця» від Юрія Георгієвського та про Луцьку забаву «Світ громад» від співавтора Михайла Войтовича.
А тим часом харківські «ігромейкери», а так ще називають людей, котрі створюють настільні ігри, нещодавно запропонували гру з вивчення української мови та літератури «Важниця».
Перший із них – безпосередньо навколо ратуші – у 1700 році його поділено на 18 садиб-ділянок, де розташовувалися міська важниця, 24 крамниці та кілька житлових будинків.
Легенди свідчать, що Вижниця походить від дерева вишні, яких тут багато; воза та ваги що пов'язано з торгівлею; висоти, і звідси — Вижниця, Возниця, Важниця, Вежниця, Вижній.
«Важниця», на наше глибоке переконання, – це приклад лагідної українізації, тобто, у такій легкій формі люди можуть справді перевірити свої знання, захопитися літературою, історією українського народу», – ділиться задумом Юрій Георгієвський.
Тут потрібно буде добрати і синоніми, потрібно буде пригадати, якими літерами відрізняється українська абетка від російської, є завдання із тлумачення фразеологізмів, а може й комусь доведеться руками показувати загадку, а решта гравців мають відгадати слово або літеру», – йшлося на презентації гри «Важниця» у Харківській обласній дитячій бібліотеці.
За міським правом і відповідними привілеями важниці належали органам міського самоврядування, іноді міським церквам і монастирям.
Привілей Сигізмунда II 8 березня 1544 року надавав київській міській громаді важниці з правом збору «вагового».
Над розробкою «Важниці» працювала громадська організація «Експертиза реформ».
Важниці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.
У зв'язку зі значним рівнем прибутків від важниць у 18 ст. набула поширення їх оренда.
Вагове — торговий податок за зважування товарів на місцевих торгах і ярмарках Лівобережної України у 2-й половині 17-18 ст. його збирали власники важниць.
Торгове право, чинне в Україні у 15-18 ст., зобов'язувало зважувати товари лише у важницях, за що з покупців і продавців стягувалося грошима й натурою вагове, яке фактично становило торговий податок.
До допоміжного обладнання належали підойма (підставка під дишель чи війя на стоянці з випряженими тваринами), вагови́й дрюк з важни́цею (жердина з підставкою, що заміняли домкрат при змащуванні коліс), мазни́ця (цеберко з коломаззю), гальмо (гальма) (дерев'яний чи металевий башмак на мотузці, який надівали на колесо при їзді під гору).