Found 5 exact results, 11 similar matches.
брукува́ти
- Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін.
Брукувати вулиці почали ще на початку 19 століття в австрійський час.
Це з тих, що пригнались в Україну, обіцяючи робітникам, що будуть вулиці брукувати "буржуйським" золотом.
У десять років Луїджі почав допомагати батькові і старшим братам брукувати дороги, але вже тоді він мріяв стати «ловцем людей» для Христа.
В Австрійській імперії, коли це все починалося – 1778 року, в кінці XVIII століття, у Відні почали брукувати дороги.
Коли він приїхав до Америки, переконався в трьох речах: по-перше, у Штатах вулиці не бруковані золотом, по-друге, вулиці там взагалі не бруковані, а по-третє – у Штатах вулиці брукувати буде він.
Зараз в нас брукує діалогу, компромісних рішень.
У ній – роба в'язня, дубці наглядачів та 50-кілограмова бетонна шестигранна плита – такими в'язні брукували вулиці міста.
Працювала сільська шляхова бригада, яка брукувала автодороги районного значення.
Першими жителями були каменярі Рукшинецькі, які брукували дорогу.
Стіни будинків штукатурили, прикрашали ліпниною, додавали ажурні балкони, проїжджу частину брукували каменем.
Відлогості кюнету одягали дерном, а дно брукували булижником.
Урбаністика — це коли міста не просто асфальтують, брукують, фарбують і забудовують, а розважливо та системно розбудовують середовище, зручне для всіх мешканців.
В наступні десятиріччя велась модернізація міської інфраструктури — брукували вулиці, проводили електричне освітлення, проклали водогін.
В римський час головну вулицю було бруковано кам'яними плитами і це дотепер єдина в Україні брукована римська дорога.
Брукованих доріг в країні було дуже мало, оскільки екіпажів та возів на першому етапі там не було, бо більшість вантажів там возили морем, а люди змалку любили їздити верхи, і дороги, як правило, не брукували, а облаштовували для верхової їзди.
Повні експресії графічні портрети (Т. Шевченка, І. Котляревського, І. Франка, Є. Гребінки, М. Менцинського, Марка Черемшини, С. Крушельницької, С. Людкевича, автопортрети та ін.), прикарпатські краєвиди, натюрморти, картини соціально-побутового («В городі», «Зустріч», «Везуть сіно», «Рубають дрова», «Інвалід», «Безробітні», «Брукують вулицю», «У коваля», «Фірман», «Штукатури» тощо) й історичного жанрів («Збір дружини на рать», «Княжий город», «Козаки в поході», «Бандурист» тощо), релігійні композиції (серія страстей Христових), численні шаржі стрільців і старшин УСС, учителів, церковних, культурних і громадських діячів (єпископа Г. Хомишина, М. Руданського, О. Новаківського, В. Барвінського, І. Боберського та ін.), ілюстрації до книги А. Тото-Долото «Життя й пригоди Цяпки Скоропада» (1926).