Found 3 exact results, 7 similar matches.
Експонується полозовий та колісний транспорт: шарабан, фаетон, лінійка, тачанки, пожежна помпа, безтарка, биндюг, бідка, сани-козирки, сани-розвальні, господарські сани, ручні санки та ін.
візники, мушталіри — Візник, Візниченко, Візничук, Візниця; Возниця, Возничук, Возниченко; Кучер, Кучеренко, Кучеревський; Машталір; Фурман, Фурманенко, Фурманюк, Фурманчук, Фурманець; Водовоз, Возивода; Биндюг; Муковоз; Штангрет
візники, музиканти, поштарі, прислуга та інші візники, мушталіри — Візник, Візниченко, Візничук, Візниця; Возниця, Возничук, Возниченко; Кучер, Кучеренко, Кучеревський; Машталір; Фурман, Фурманенко, Фурманюк, Фурманчук, Фурманець; Водовоз, Возивода; Биндюг; Муковоз; Штангрет кухарі — Кухар, Кухаренко, Кухарець, Кухарук, Кухарчук, Кухаришин, Кухарський, Кухарик; Поваренко малярі — Маляр (Маляренко, Малярчук); Богомаз (Богомазенко, Богомазюк) музиканти — Бандурист, Бас (Басик, Басок, Баско, Басенко, Басів, Басюк, Басяк, Басько, Басишин, Басистий, Басистюк), Гудар (Гудак, Гударенко, Гудник), Дудар (Дудак, Дударенко, Дудник), Кобзар (Кобзаренко, Кобзарук), Лірник (Лірниченко, Лірнюк), Музика (Музичко, Музиченко, Музичук), Скрипаль (Скрипаленко, Скрипалюк, Скрипник), Сопівник (Сопільник, Сопіленко, Сопільняк, Сопильнюк), Тримбач (Тримбаченко, Тримбачук), Трубач (Трубак, Трубайло, Трубайчук, Трубник), Цимбал (Цимбаленко, Цимбалюк, Цимбаліст) поштарі — Поштар (Поштаренко, Поштарук) співаки — Капелистий, Півець, Співак (Співаковський)
Візників на биндюгах називали «биндюжниками».
Було багато биндюжників з биндюгами - важкими підводами.
Існували вози без кузовів — дроги чи биндюги.
Дрогами називався довгий віз без кузова для перевезення великих вантажів (також щодо нього вживалася назва «биндюги́, бендюги́»).
1794 року биндюги Кюньо відкотили у паризький музей мистецтв і ремесел, де вони й досі зберігаються у чудовому стані.
Віз Кюньо́ (фр. fardier á vapeur — «парові биндю́ги», або просто «паровий віз», трапляються також інші назви) — самохідний віз з паровим двигуном, створений у 1769—1770 роках франзузьким військовим інженером Ніколя-Жозефом Кюньо, що вважається першим автомобілем.
Як і на інших вулицях Одеси, тут були різні майстерні, магазини, крамниці, пекарні, зокрема, відомого кондитера Амбатьелло, пральня Нейдрікера (сімейний бізнес), брати тримали пральні на кількох вулицях, ресторан мадам Рачковської, «заклад візницький промислу» Свиридова, звідки вранці, гуркочучи на бруківці, виїжджали важезні биндюги, друкарня Карлика, про який написав Валентин Катаєв.