Found 2 exact results, 48 similar matches.
Причому, не без користі − він був "безкінний" і не міг виїжджати в поля.
Два видавці журналів, Пітер Хелдт (англ. Peter Heldt) — журналу «Безкінний Вік» (англ. "The Horseless Age") та Горацій Светланд (англ. Horace Swetland) — журналу «Автомобіль» (англ. "The Automobile") були зачинателями концепції SAE.
безкінних — 120
Половина господарств була безкінною.
Більшість дворів була безкінною.
Майже подвоїлася кількість безкінних і однокінних господарств.
Було щось неймовірне, й водночас – глибоко архетипне у тому, як сотні киян, що просинались під той набат, вибігали до своїх машин під будинками, і сигналили в унісон з ним до своїх «безкінних» сусідів, щоб разом поспішати на допомогу[13].
Значна кількість господарств були однокінними або безкінними.
Біля третини селянських дворів були безкінними.
Тому Кінг вирішив зайнятися розробкою свого «безкінного екіпажу».
Дві третини селян були бідняками, майже половина — безкінними.
Проте 71 % селянських господарств — безземельні і малоземельні, а 52 % — безкінні.
Безкінні селяни працювали наймитами у багатіїв, євреї займалися переважно ремеслом і торгівлею.
З роками поглибився процес зубожіння трудящих, зросло число безземельних і безкінних господарств.
З обстежених 4303 дворів (4618 господарств) повіту 71.2 % були безкінними.
1903 року в селі налічувалося вже 85 безкінних дворів.
Росії бл. 65 % сел. господарств були безкінні і однокінні, безземельні і малоземельні.
Вже в лютому 1915 року число безкінних господарств становило близько 47 %.
Більшість селян була безкінною, не могла прожити з обробітку своєї землі.
Налічувалось 10 шкіл, 71 селянських господарств — безземельні і малоземельні, 52 — безкінні, З ресторани, 81 купець.
Одного разу, разом із волоцюгою Джо вони з'ясують, хто викрав безкінні коштовності
Нараховувалося 4770 селянських господарств, з яких 2796 — безкінних, 1520 — однокінних і 700 — без корів.
Тут же облаштували кооператив для допомоги безкінним селянам в обробітку землі, назвавши його «Труд».
Вони допомагали безкінним господарствам, сім'ям військовослужбовців, інвалідам Великої Вітчизняної війни, вдовам і сиротам у проведенні сівби.
Безкінна селянка Марфа Лапкіна разом з дільничним агрономом і бідняками організовує в селі молочну артіль.
Треба сказати, що генералітет тоді був старомодним, і не бачив потреби в безкінних екіпажах.
Число безкінних і безкорівних господарств в різних волостях повіту коливалося від 1 до 12%.
У 1847 році відробляли панщину 5 парних тяглових, 129 тяглових і 13 безкінних селянських господарств.
Кінг був натхненником для Генрі Форд, Олдса Ренсома та інших у створенні та розробці «безкінних екіпажів».
В 1899 році він розуміє, що майбутнє за безкінними екіпажами, і будує свій перший паромобіль.
Однокінних та безкінних господарств стало 114, а 124 безземельних і малоземельних господарств орендували в поміщика 420 десятин землі.
В Україні до 1917 налічувалось 2,3 млн бідних сел. господарств, у тому числі 1,8 млн безкінних.
Із 733 господарств безкінних було 229, інвентарю не мали 280 господарств, забезпеченість землею була досить хорошою — 1 десятина на їдця.
На селянський двір у 1905 р. припадало в середньому 5-6 га надільної землі, 30-40 % селянських господарств були безкінні.
Із 733 господарств безкінних було 229, інвентаря не мали 280 господарств, забезпеченість землею була досить хорошою — 1 десятина на їдця.
Подібне становище було і з худобою: 102 селянських господарства зовсім її не мали, 114 — були безкінними, по 1—2 коней мала половина дворів.
Соціально-економічне обстеження району 1928 показало, що 52,8 % господарств були безкінними, 27,2 % мали одного коня, 19 % — двох, лише 1 % — 3-х і більше.
Вони обслужували 950 безкінних селянських господарств. 20 жовтня 1945 року було організовано ініціативну групу, а через тиждень відроджено колгосп ім. С. К. Тимошенка.
У 1899 році розумний винахідник додав підроблену голову коня до безкінної коляски, щоб допомогти споживачам почувати себе більш комфортне з ідеєю радикального винаходу.
Ларс Магнус Еріксон (Lars Magnus Ericsson 1876) і його дружина Хільда (Hilda) регулярно використовували «мобільний» телефон, здійснюючи поїздки по сільській місцевості на «безкінній кареті» (автомобілі).
Перші автомобілі Cadillac були 2-місні " безкінні коляски", які працювали на одноциліндрових двигунах, розроблених Генрі Мартіном Леландом та побудовані компаніями Leland та Faulconer Manufacturing Company з Детройта.
У 1911 році тут налічувалося 391 безкінних господарств, в 389 господарствах було по дві і в 332 — три і більше коні. 330 господарств не мали корів, 782 — мали одну, іноді дві корови.
На хуторах Тростянці та Таралківщині з 42 господарств 25 не мали землі, 6 — володіли наділами до 3 десятин, 13 — від 3 до 9 десятин; 25 господарств були безкінними, а 16 — не мали худоби.
До справжніх автомобілів не відносять відомі з XVIII ст. безкінні транспортні засоби, що являли собою безрейкові паровози, такі як локомобілі, парові карети та інші (хоча їх часто називають паровими автомобілями).
У 1903 році, коли вже було ясно, що майбутнє за безкінними екіпажами, Гарднер побудував свій саморушний транспорт, встановивши на віз рульове управління і мотор, проте далі цих експериментів справа не пішла.
До 1895 року деякі водії ранніх легких автомашин, що працювали на паровому двигуні, припускали, що вони будуть законно класифіковані як безкінні екіпажі, і тому будуть звільнені від необхідності мати пішохода попереду.
До свого першого автомобіля вони йшли три роки, коли на виставці безкінного транспорту вони виставили двомісний автомобіль, виготовлений з рам велосипедів зі встановленим на нього одноциліндровим 700-кубовим 3.5-сильним двигуном фірми Benz.
Зокрема, еліту племені становили військові вожді і прославлені в міжплемінних сутичках воїни (нгоп), нижче за соціальними сходинками розташовувалися заможні, але які поступалися у військовій славі (ондейгупа), далі безкінні індіанці (кен), а найнижчий статус мали незаможні (даплом).
Проте земля і худоба розподілялися нерівномірно: на кожне з 1200 селянських господарств доводилося в середньому по 10—15 десятин землі і по 2—4 голови робочої худоби, понад 300 — користувалися 1—4 десятинами землі, 13 дворів були безземельними, 533 — безкінними.
Бенц отримав патент на свій автомобіль 29 січня 1886 року і почав перший випуск автомобілів у 1888 році, після того як його дружина Берта Бенц показала за допомогою першої міжміської поїздки від Мангайма до Пфорцгайма і назад у серпні 1888 року, що безкінні екіпажі цілком підходять для повсякденного використання.