Found 10 exact results, 27 similar matches.
Батава (англ. Batawa) — невелика громада на південному сході Онтаріо, Канада, у складі міста Квінті-Вест.
Інша половина, що залишилася в Германії, виступила на чолі з Гордеонієм Флакком проти бунтівного батава Цивіліса.
Окрім згаданих районів, тепер відомих як Варди, до громади належать Батава та інші населені пункти.
Після виходу з польського концтабору "Береза Картузька" Донцов якийсь час живе у Львові, потім у Бухаресті, видаючи журнал "Батава" (1940-1941).
Стрімка еволюція Донцова у бік традиціоналізму відбувається на початку Другої світової війни, коли він видає у Бухаресті журнал «Батава».
Значний вплив на Артемізію Галицьку мало знайомство з ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим, з яким її звів тодішній редактор журналу «Батава» Юрій Русов.
Гірськолижний спуск Батава — гірськолижний комплекс у муніципалітеті Квінті-Вест у східному Онтаріо, Канада, влаштований у 1959 (1959) році працівниками компанії Bata Shoes неподалік від громади Батави.
У малому поселенні Батава, тепер кварталі міста Квінті-Вест у 1939 — 2000 рр. була одна із взуттєвих фабрик з усією приналежною житловою та соціальною інфраструктурою — Bata Shoes.
З 1941 Румунія дала українській національній меншості деякі культурні права: у Бухаресті організовано українське радіомовлення (керівник М. Ковалевський), виходила газета «Життя» (ред. І. Гаврилюк), журнал «Батава».
Його відправив до Канади його дядько Ян на посаду віце-президента імпортно-експортної компанії «Батя» Канади, яка була заснована в осідку компанії — житловому кварталі Батава, заснованому в 1939 році.
«Гімн безсмертної батави», «Присяга батави», «Ми лицарі без жаху і без смерти…» — українська пісня авторського походження, офіційний марш УПА-Захід.
Збірку повстанських пісень відкриває «Гімн безсмертної батави» .
Марсації, яких Тацит називає сусідами Батаві.
Батави — спочатку хатти, які внаслідок внутріплеменних конфліктів були змушені покинути споконвічні території.
Насамперед, на сторінках «Батави» відбулося поглиблення учення Донцова про національну еліту.
У IV столітті батави розчинилися у франках.
Батави вважалися хорошими вершниками та плавцями, літописці відзначали їхню мужність і ретельність.
Належав до знаті каннінефатів, племені спорідненого з хаттами і батавами.
На початку нашої ери цю місцевість заселяли германські племена — батави, фризи, кананефати.
Безперечно більшу роль, аніж на сторінках «Вісника», почала відігравати на сторінках «Батави» релігійна (християнська) проблематика.
Вони взяли ім'я людей, які вже там живуть - Батави.
Під батавами в історичній літературі прийнято розуміти плем'я, що жило на території сучасних Нідерландів.
На початку римської колонізації в країну також прибули німецькі племена батави та токсандри.
Пізніше, в імперські часи, плем'я Батаві стало дуже важливим у цьому регіоні.
Томаш Ян Батя та 82 працівники відтворили їхній попередній бізнес у Батаві.
Вони мешкали на захід від Батаві, маючи той самий острів, у сьогоднішній провінції Південна Голландія.
Разом з іншими легіонерами вимушені були здатися, а після виходу із міста підступно вбиті батавами.
Розташування Батави було обрано за її близькість до озера, залізниці, шосе, аеропорту та ціну землі.
В самій дельті Цезар робить короткий коментар щодо острова Батаворум («Острів Батаві») в річці Рейн, не обговорюючи, хто там жив.
Батави (лат. Batavi) — германське плем'я, що відокремилося від хаттів через внутрішню ворожнечу, і осіло близько 50 до н. е. в гирлі Рейну, в римській провінції Белгіка.
Раймонд Моріяма спроектував Музей взуття Баті, а Джон Кресвелл Паркін спроектував вражаючу штаб-квартиру Bata Shoes в районі Дон-Міллз у Торонто і заміський будинок сім'ї в Батаві.
До цих груп належать: херуски, убії, батави, хатти, франки (сформувалися внаслідок злиття узипетів, тенкерів, сугамбрів та бруктерів), хавки, фризи, саксонці, свеби, семнони, гермундури, лангобарди, готи, квади та ін.
Музику до «Сонця Руїни» написав Станіслав Людкевич), зокрема солоспів «Сон Галі», величальну пісню «За Дорошенка, нашого пана», обробку народної пісні «Гей, не дивуйте, добрії люди», а також марш «Гімн безсмертної батави», який через три десятиліття стане офіційним маршем УПА-Захід .
Германські племена: алемани, англи, ангріварії, бавари, батави, бруктери, бургунди, вандали, вестготи, гепіди, герули, готи, гети, дани, квади, кімври, лангобарди, лугії, маркомани, немети, остготи, ругії, сакси, свеви, свеї, сігамбри, скіри, тайфали, тевтони, тенктери, убії, усіпети, франки, фризи, хамави, хатти, херуски, юти, та інші.
Напередодні, в 39, для підкріплення було створено новий легіон XV Primigenia, до кінноти були додані союзні батави, і вже восени Калігула із своїми сестрами Юлією Агріппіною та Юлією Лівіллою, особистою охороною та двома легіонами перейшов Альпи та досяг Середнього Рейну, де поблизу сучасного міста Вісбаден почалися воєнні дії.
Франкськая ідентичність виникла в першій половині 3 - го століття з різних раніше, дрібних німецьких груп, в тому числі салієв, сігамбри, хамавів, бруктерів, хаттів, Chattuarii, ампсіваріїв, тенктерів, убіїв, батави і тунгрів, що населяли Нижню і Середню долина Рейну між Цуйдерзеє та річкою Лан і простягалася на схід аж до Везера, але була найбільш щільно оселена навколо Айзеля та між Ліппе та Зігом.
Краєнгофа, який приєднався як штабний офіцер Дендельса, відправили до Амстердама, де він здійснив «оксамитову революцію» за наказом Дендельса, щоб батави могли похвалитися тим, що самі звільнили Амстердам (то, що Дендельс вважав дуже важливим для того, щоб щоб не допустити, щоб Нідерланди розглядалися як Pays conquis, як це сталося з Бельгією) 25 січня Ян Віллем де Вінтер досяг Ден Хелдера, де голландський флот капітулював перед французькою кіннотою.